КОВАЛЕ́НКО Ігор Микола­йович (16. 03. 1935, Київ — 19. 10. 2019, там само) — математик, фахівець у галузі кібернетики. Доктор тех. (1964) і фіз.-мат. (1970) н., професор (1965), академік НАНУ (1978). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія УРСР (1978) та України (2001) в галузі науки і техніки Державна премія СРСР (1979), премія ім. В. Глушкова АН УРСР (1984). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2012). Урядові нагороди. Закін. Київський університет (1957). Працював в Ін­ституті математики АН УРСР (Київ, 1960–61); Ін­ституті МО СРСР (Москва, 1962–71): ст. н. с., зав. лаб.; водночас — завідувач кафедри теорії ймовірностей Моск. ін­ституту електрон. машинобудува­н­ня (1968–71); від 1971 — в Ін­ституті кібернетики НАНУ (Київ): завідувач від­ділу матем. методів у теорії надійності складних систем. За сумісн. — професор кафедри приклад. статистики Київ. університету (1971–85), каф. вищої математики Київ. військ. радіотех. училища ППО (1985–91), проф. і в. о. декана факультету приклад. математики Київ. політех. ін­ституту (1991–94). Наукові дослідже­н­ня присвяч. пита­н­ням ймовірніс. комбінаторики, теорії надійності, масового обслуговува­н­ня, теорії складних систем, стохаст. геометрії. Роз­робив асимптот. метод аналізу надійності складних систем, основи теорії багатовимір. марков. процесів для дослідж. систем обслуговува­н­ня. Довів теореми інваріантності для систем випадк. рівнянь в алгебр. структурах. У щорічнику «Україна. Наука і культура» опублікував спогади «Про життя та роботу, вчителів та соратників» (К., 2009, вип. 35).