КОВАЛЕ́НКО Микола Дмитрович (21. 05. 1936, смт Великий Токмак, нині м. Токмак Запоріз. обл.) — фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (1972), професор (1978). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1987). Премія ім. М. Янгеля АН УРСР (1991). Державні нагороди СРСР. Закін. Дні­проп. університет (1959). Від­тоді до 1972 працював у КБ «Пів­ден­не»: 1972 — нач. сектору проектува­н­ня ракет. двигунів; від 1972 — завідувач від­ділу термогазодинаміки енергет. установок, водночас 1987–98 — за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту тех. механіки НАНУ та НКАУ (обидва — Дні­пропетровськ); за сумісництвом від 1978 — професор кафедри двигунобудува­н­ня Дні­проп. університету. Наукові дослідже­н­ня: двигуни для ракетно-косміч. техніки, термогазодинам. процеси, удосконале­н­ня тепло­енергет., металург. та теплогазотехнол. устаткува­н­ня. Довів на практиці можливість і тех. доцільність створе­н­ня принципово нових високоефектив. двигунів з виконав. органами систем керува­н­ня польотом ракети, в основі яких — регулюва­н­ня вектора тяги сопла двигуна шляхом інжекції компонентів палива або продуктів їхнього згора­н­ня в над­звук. частину сопла.