Климишин Микола

КЛИМИ́ШИН Микола (псевд.: Недобитий, Непоборний, От­тава; 25. 02. 1909, с. Мостище, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 04. 10. 2003, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — громадсько-політичний діяч, літературо­знавець. Батько У. Климишин. Літ. премія ім. братів Лепких (2000). Закін. гімназію у Львові, навч. у Яґел­лон. університеті (Краків, 1929–33). Зі студент. років брав участь в укр. нац. русі. Від 1931 — чл. ОУН, очолював її Краків. від­діл. 14 червня 1934 заарешт., за участь у вбивстві міністра внутр. справ Польщі В. Пєрацького засудж. до пожит­тєвого увʼязне­н­ня. З поч. 2-ї світової війни 1939 утік із вʼязниці. Від червня 1941 керував Пн. похід. групою ОУН(б), згодом заарешт. ґестапо у Житомирі. У серпні 1942 увʼязнений у концтаборі Освенцім (Польща). Після звільне­н­ня у грудні 1944 ви­їхав до Мюнхена, уві­йшов до Проводу Закордон. частин ОУН. 1945–49 — тереновий провід­ник Німеч­чини. Вів пере­говори про на­да­н­ня статусу пере­міщ. осіб укр. політ. емі­грантам і посвідчень інтернов. осіб утікачам з рад. армії, звільне­н­ня вояків дивізії «Галичина» з полону. Отримав ступ. д-ра філософії в УВУ (Мюнхен, 1947) за працю «Лірика Бог­дана Лепкого» (пере­вид. — Т., 2003). Від 1949 — у США (Детройт), де був референтом молоді Гол. проводу ОУН, головою Гол. ради ОУН, редколегії «Альманаху Станіславівської Землі». Викладав у школі україно­знавства (1950-і рр.), спів­працював у ж. «Терен», «Вісник», г. «Гомін України», «Шлях пере­моги». Заст. голови Асоц. діячів укр. культури, чл. Світ. ліги політ. вʼязнів нім. концтаборів. Автор спогадів «В поході до волі» (1975; 1985).

Завантажити статтю