Книгознавства Український науковий інститут
КНИГОЗНА́ВСТВА Український науковий інститут — науково-дослідна установа, що займалася вивченням питань книгознавства, преси, літературознавства тощо. Діяв 1922–36 у Києві. Створ. на базі бібліогр. відділу Гол. книжк. палати УРСР. Засн. і дир. (до 1931) — Ю. Меженко. У структурі — 4 секції: історії, соціології, економіки, мистецтва й техніки (книговиробництва) книги, а також бібліогр. аспірантура (від 1927). Наук. роботу Інституту зосереджено на дослідженні комплексу питань «книга–читач». Серед вагомих вид. — «Загальний огляд стародруків київських бібліотек» В. Барвінка (1924), «Проблема читачівства та її вивчення» В. Іванушкіна (1926), «Про класифікацію друків за соціальним призначенням» Д. Балики (1927), «До питання про соціальну функцію книги» К. Довганя (1931); готував також бібліогр. покажчики за матеріалами друку УРСР. В Інституті працювали О. Балицький, С. Єфремов, В. Ігнатієнко, С. Маслов, П. Попов, Я. Стешенко, Д. Щербаківський та ін.; зібрано унікал. колекцію укр. видань за 1917–24. Видавав ж. «Бібліологічні вісті» (1923–30), «Науково-популярну бібліотеку книгознавства» (від 1925), «Труди Українського наукового інституту книгознавства» (1926–30) тощо. Ліквідований у зв’язку з обвинуваченням в укр.-бурж. націоналізмі його працівників.
Рекомендована література
- Брусиловська Ф. А. Огляд архіву Українського науково-дослідного інституту книгознавства (УНІК) // Фонди відділу рукописів Центр. наук. б-ки АН УРСР. К., 1982.
Завантажити статтю
Наукові центри 
