Книгознавства Український науковий інститут

КНИГОЗНА́ВСТВА Український науковий ін­ститут — науково-дослідна установа, що за­ймалася ви­вче­н­ням питань книгознавства, преси, літературознавства тощо. Діяв 1922–36 у Києві. Створ. на базі бібліогр. від­ділу Гол. книжк. палати УРСР. Засн. і дир. (до 1931) — Ю. Меженко. У структурі — 4 секції: історії, соціології, економіки, мистецтва й техніки (книговиробництва) книги, а також бібліогр. аспірантура (від 1927). Наук. роботу Ін­ституту зосереджено на досліджен­ні комплексу питань «книга–читач». Серед вагомих вид. — «Загальний огляд старо­друків київських бібліотек» В. Барвінка (1924), «Про­блема читачівства та її ви­вче­н­ня» В. Іванушкіна (1926), «Про класифікацію друків за соціальним при­значе­н­ням» Д. Балики (1927), «До пита­н­ня про соціальну функцію книги» К. Довганя (1931); готував також бібліогр. покажчики за матеріалами друку УРСР. В Ін­ституті працювали О. Балицький, С. Єфремов, В. Ігнатієнко, С. Маслов, П. Попов, Я. Стешенко, Д. Щербаківський та ін.; зі­брано унікал. колекцію укр. ви­дань за 1917–24. Видавав ж. «Бібліологічні вісті» (1923–30), «Науково-популярну бібліотеку книго­знавства» (від 1925), «Труди Українського наукового ін­ституту книго­знавства» (1926–30) тощо. Ліквідований у звʼязку з обвинуваче­н­ням в укр.-бурж. націоналізмі його працівників.

Завантажити статтю