Архипова Єлизавета Іванівна
АРХИ́ПОВА Єлизавета Іванівна (22. 10. 1955, селище Кузедєєво Кемеровської обл., РФ) — історик. Дружина О. Симоненка. Доктор історичних наук (2016). Закінчила Київський художній інститут (1979). У 1984–2012 працювала в Інституті археології НАНУ: від 2005 — старший науковий співробітник; 1994–2001 за сумісництвом — завідувач сектору археології, 2012–15 — заступник генерального директора з музейно-фондової та наукової роботи Національного заповідника «Софія Київська»; від 2015 — заступник директора з наукової роботи Музею історії Десятинної церкви (усі — Київ). 1985–2012 співпрацювала у Старокиївській експедиції Інституту археології НАНУ, брала участь у розкопках місцевості Китаєве та Верхнього Києва. Досліджує культуру і мистецтво України періоду Київської Русі 10–13 ст., зокрема пам’ятки кам’яного архітектурного декору храмів Києва, Чернігова, давнього Галича, князівські саркофаги та твори мініатюрної скульптури з каменю та кістки. Авторка розділів «Скульптура та архітектурний декор. Мистецтво Русі –Руської землі великокняжого періоду (кінець Х — перша половина ХІІІ ст.)» у виданні «Історія українського мистецтва: у 5 т.» (т. 2) та «Культові речі з каменю та кістки» у виданні «Історія декоративного мистецтва України: у 5 т.» (т. 1; обидва — Київ, 2010).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец Х — первая половина ХІІІ вв.). К., 2005; Саркофаг князя Володимира Святославича: історія пошуків і атрибуція // Opus mixtum. 2015. № 3; Саркофаг Ярослава Мудрого — пам’ятка історії та мистецтва // Студії мистецтвознавчі. 2016. Ч. 2(54); Джерела київських рельєфів зі «світськими» сюжетами: питання атрибуції та датування // Археологія і давня історія України. 2022. Вип. 2.
Рекомендована література
- Архипова Єлизавета Іванівна // Інститут археології НАНУ. 1918–2014. К., 2015.
Завантажити статтю
Людина 
