АРХИ́ПОВА Єлизавета Іванівна (22. 10. 1955, селище Кузедєєво Кемеровської обл., РФ) — історик. Дружина О. Симоненка. Доктор історичних наук (2016). Закінчила Київський художній ін­ститут (1979). У 1984–2012 працювала в Ін­ституті археології НАНУ: від 2005 — старший науковий спів­робітник; 1994–2001 за сумісництвом — завідувач сектору археології, 2012–15 — за­ступник генерального директора з музейно-фондової та наукової роботи Національного заповід­ника «Софія Київська»; від 2015 — за­ступник директора з наукової роботи Музею історії Десятин­ної церкви (усі — Київ). 1985–2012 спів­працювала у Старокиївській екс­педиції Ін­ституту археології НАНУ, брала участь у роз­копках місцевості Китаєве та Верх­нього Києва. Досліджує культуру і мистецтво України періоду Київської Русі 10–13 ст., зокрема памʼятки камʼяного архітектурного декору храмів Києва, Чернігова, давнього Галича, князівські саркофаги та твори мініатюрної скульптури з каменю та кістки. Авторка роз­ділів «Скульптура та архітектурний декор. Мистецтво Русі —Руської землі великокняжого періоду (кінець Х — перша половина ХІІІ ст.)» у ви­дан­ні «Історія українського мистецтва: у 5 т.» (т. 2) та «Культові речі з каменю та кістки» у ви­дан­ні «Історія декоративного мистецтва України: у 5 т.» (т. 1; обидва — Київ, 2010).