Архипова Єлизавета Іванівна

Визначення і загальна характеристика

АРХИ́ПОВА Єлизавета Іванівна (22. 10. 1955, селище Кузедєєво Кемеровської обл., РФ) — історик. Дружина О. Симоненка. Доктор історичних наук (2016). Закінчила Київський художній ін­ститут (1979). У 1984—2012 працювала в Ін­ституті археології НАНУ: від 2005 — старший науковий спів­робітник; 1994—2001 за сумісництвом — завідувач сектору археології, 2012—15 — за­ступник генерального директора з музейно-фондової та наукової роботи Національного заповід­ника «Софія Київська»; від 2015 — за­ступник директора з наукової роботи Музею історії Десятин­ної церкви (усі — Київ). 1985—2012 спів­працювала у Старокиївській екс­педиції Ін­ституту археології НАНУ, брала участь у роз­копках місцевості Китаєве та Верх­нього Києва. Досліджує культуру і мистецтво України періоду Київської Русі 10—13 ст., зокрема памʼятки камʼяного архітектурного декору храмів Києва, Чернігова, давнього Галича, князівські саркофаги та твори мініатюрної скульптури з каменю та кістки. Авторка роз­ділів «Скульптура та архітектурний декор. Мистецтво Русі —Руської землі великокняжого періоду (кінець Х — перша половина ХІІІ ст.)» у ви­дан­ні «Історія українського мистецтва: у 5 т.» (т. 2) та «Культові речі з каменю та кістки» у ви­дан­ні «Історія декоративного мистецтва України: у 5 т.» (т. 1; обидва — Київ, 2010).

Пр.: Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец Х — первая половина ХІІІ вв.). К., 2005; Саркофаг князя Володимира Святославича: історія пошуків і атрибуція // Opus mixtum. 2015. № 3; Саркофаг Ярослава Мудрого — памʼятка історії та мистецтва // Студії мистецтво­знавчі. 2016. Ч. 2(54); Джерела київських рельєфів зі «світськими» сюжетами: пита­н­ня атрибуції та датува­н­ня // Археологія і давня історія України. 2022. Вип. 2.

Літ.: Архипова Єлизавета Іванівна // Ін­ститут археології НАНУ. 1918—2014. К., 2015.

В. М. Ричка

Завантажити статтю