СИМОНЕ́НКО Олександр Володимирович (24. 08. 1950, с. Веселий Поділ Семенівського, нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл.) — археолог. Чоловік Є. Архипової. Доктор історичних наук (2000). Член-кореспондент Німецького археологічного ін­ституту (Берлін, 1998). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1977). Від 1972 працює в Ін­ституті археології НАНУ (Київ): від 2000 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу археології ран­ньої залізної доби; водночас від 2007 — професор кафедри археології Національного університету «Києво-Могилянська академія»; 2012–18 — професор кафедри археології, давньої та середньовічної історії Миколаївського університету. Від 1973 досліджує кургани на пів­дні Україні (Луганська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська обл.), 1993–97 — сарматські памʼятки в Угорщині. Створив нову хронологію та періодизацію сарматської культури України, вперше дав її повну характеристику. Дослідив озброє­н­ня і військову справу сарматів та пізніх скіфів, римські імпорт­ні вироби у сарматській культурі України. Начальник Пізньоскіфської (від 2011) і Херсонської (2016) екс­педицій Ін­ституту археології НАНУ.