Прокопович Мар’яна Іванівна

ПРОКОПО́ВИЧ Мар’яна Іванівна (28. 03. 1961, Львів) — перекладачка, мовознавець, лексикограф. Член НСПУ (2000). Премія «Ars Translationis» імені М. Лукаша (1998). Орден Зірки Італії (2017). Закінчила Львівський університет (1982). Учителювала; 1984–95 працювала перекладачем в Інституті фізіології і біохімії тварин УААН (Львів). Від 1995 — на творчій роботі. Стажувалася у Папському східному інституті (Рим) за спеціальністю «Східні церковні науки» (1996–97). Обіймала посаду старшого наукового співробітника Центру італійської мови та культури Львівського університету (2000–01), де викладала курс історії італійської літератури та брала участь у роботі міжнародної школи перекладачів «Перекладацька майстерня» Центру гуманітарних досліджень вишу. Перекладає переважно з італійської та англійської мов. Дебютувала перекладом оповідання «Гриби в місті» І. Кальвіно в альманасі «Вітрила» (К., 1989). У її творчому доробку декілька десятків окремих видань зарубіжних авторів. Серед найвагоміших здобутків — твори відомих італійських та англомовних авторів, зокрема У. Еко («Маятник Фуко», Л., 1998, 2004; «Ім’я рози», Х., 2006; «Бавдоліно», Х., 2009; «Три оповідки», К., 2013), Ч. Павезе («Диявол на пагорбах», Л., 2000; «Місяць і вогнища. Диявол на пагорбах», Х., 2010), Л. Піранделло («П’єси. Оповідання», Л., 2006), І. Звево («Самопізнання Дзено», Х., 2009), Д. Джойса («Портрет митця замолоду», Л., 2005), а також Дж. Щербаненка («Тенета зради», К., 1992), П. Леві («Чи це людина», Л., 2017), Дж. Кателлі («Географії», Буча, 2012), Ф. Меландрі («Ева спить», К., 2017; «Вище від моря», К., 2018), Е. Ферранте («Історія втечі та повернення», Х., 2020), П. Баккаларіо («Улісс Мур. Кам’яні охоронці», Х., 2020), М. Бальцано («Я залишаюсь тут», К., 2022), Дж. Томазі ді Лампедуза («Гепард», Х., 2010; у співпраці з М. Мещеряком), М. Найдана «Сім знаків лева, або Магія Леополіса» (Л., 2017), А.-Дж. Кроніна («Юдине дерево», Л., 2021). Чимало її перекладів опубліковано в ж. «Всесвіт». П. належить до першокласних українських перекладачів. Її творчій манері притаманні багатство словника, точність у доборі лексичних засобів та уміння тонко передавати нюанси авторського стилю зарубіжних авторів. В інтерпретації П. вийшли у світ також релігійно-філософські твори, соціально-політичні та літературознавчі тексти: «Споглядаючи красу Господа» Г. Ноуена (Л., 1995), «Духовне життя» (Рим, 1996), «Адам і його ребро» (1998) та «Коли говоримо “людина”…» (2000) М.-І. Рупніка, «Проблема страждання К.-С. Люїса (1998), «Духовність християнського Сходу» Т. Шпідліка, «Про що розповідає ікона» Т. Шпідліка і М.-І. Рупніка (обидві — 1999), «Пам’ять та ідентичність» Івана-Павла II (2005), «Флорентійський собор» Дж. Ґілла (2016) та збірник статей «Соціальна доктрина Церкви» (1998; усі — Львів), а також праці «Війна і революція в Європі, 1905–1956 рр.» А. Ґраціозі (К., 2005) та «Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів, 1932–1933 рр.» у його ж упорядкуванні (Х., 2007), «Пізнай самого себе. Неоплатонічні джерела в творчості Г. С. Сковороди» М.-Ґ. Бартоліні (К., 2017). У співпраці з італійськими колегами П. переклала італійською мовою окремі твори сучасних українських письменників: О. Забужко — «Польові дослідження з українського сексу» («Sesso ucraino: istruzioni per l’uso», Nardo, 2008), С. Жадана — «Ворошиловград» («La strada del Donbass», 2016), «Месопотамія» («Mesopotamia», 2018) та «Інтернат» («Il convitto», 2020; усі — Рим, у співавт.). Перекладала італійською мовою субтитри кінострічки «Владика Андрей» (2008, режисер О. Янчук), українською — фільми «Солодке життя», «Сатирикон», «Рим» Ф. Фелліні (приз Фестивалю незалежного кіно «КіноЛев», 2010). Як лексикограф спільно з Л. Помпео уклала «Італійсько-український, українсько-італійський словник» (Мілан, 2000). У 2021 в міланському видавництві «Hoepli» вийшов її «Компактний італійсько-український, українсько-італійський словник» («Dizionario Hoepli ucraino. Ucraino-italiano, italiano-ucraino») на 24 000 слів. Авторка публікацій «Дві мрії Умберто Еко («Всесвіт», 1991, № 3), «Роздуми з приводу запозичень слів» («Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність», Л., 1997). Упорядниця «Записок “Перекладацької майстерні”» (2002).

Завантажити статтю