Прокопов Євген Йосипович

Визначення і загальна характеристика

ПРО́КОПОВ Євген Йосипович (04. 05. 1950, Київ) — скульптор. Син Й. Прокопова. Заслужений художник України (1989). Член НСХУ (1978), Між­народного центру скульптури (2022). Закінчив Київський художній ін­ститут (1975; майстерня В. Бородая), аспірантуру Академії мистецтв СРСР (Москва, 1980). Працює в галузі монументальної та станкової скульптури з різноманітними матеріалами: бронзою, алюмінієм, каменем. Один з перших почав використовувати дзеркальну поліровану сталь, а в рельєфах — випадкові ефекти гальванічних мідних пластин. На початку творчості надавав пере­вагу сюжетним композиціям та порт­ретам, у 1990 х рр. пере­йшов у пластиці до змістовної метафори та лаконічної форми. Основні теми — філософське осмисле­н­ня людського буття, сили духу, материнства, любові, класичні релігійні сюжети. Творам П. притаман­ні максимальне викори­ста­н­ня властивостей матеріалу, акцент на поверх­нях, авангардні при­йоми «ро­зірваної форми» й просторових пауз, що до­зволяють пере­дати глибин­ні смисли через узагальнені символічні форми. Віртуозно вибудовує скульптури з най­дрібніших фрагментів, кожен з яких може бути збільшений до нескінчен­ності та стати само­стійним твором мистецтва. Автор низки памʼятників в Україні та за кордоном. Учасник всеукраїнських та закордон­них мистецьких ви­ставок від 1978. Від­булося понад 20 персональних ви­ставок в Україні, США (Чикаґо, 1996), Німеч­чині (Ляйпциґ, 1990), Данії (Оденсе, 1992). Від 1996 працює як в Чикаґо, так і в Києві. Деякі твори зберігаються в Національному музеї «Київська картин­на галерея», Національному художньому музеї України (Київ), Українському національному музеї й Українському ін­ституті сучасного мистецтва в Чикаґо, Меморіальному центрі Голокосту в м. Фармінґтон-Гіллз, Музеї біблійного мистецтва в м. Дал­лас (обидва — США), Хялеській церкві в Оденсе, Третьяковській галереї у Москві.

Тв.: бронзова фігура музи архітектури на фасаді Центрального будинку художника (1978); памʼятники — Т. Шевченку «Прометей» на фасаді Національного музею Т. Шевченка (1988), студентам та викладачам Київського університету імені Т. Шевченка «Шлях пі­зна­н­ня» («Атланти») (1989; обидва — Київ), патріарху Йосифу Сліпому в Чикаґо (2009), Героям Небесної сотні та всім загиблим Героям України в с-щі Блумінґдейл, по­близу Чикаґо (2015; обидва — США); скульптурні твори — «Памʼять» на території Михайлівського Золотоверхого монастиря (1988, рекон­струкція — 2019 під на­звою «Жертвам за віру»), «Єд­ність віри» у м. Райнгардтсдорф-Шена (Німеч­чина, 1989), «Оплакува­н­ня» («Пʼєта») у Тернополі (1990), «Червоний квадрат» («Індустріальний шторм») у м. Бруклайн (США, 2001), «До Пере­моги!» («Велосипедисти») у м. Тайбей (Тайвань, 2008); станкові скульптури — «Поет та муза» (1982), «Леда і лебідь» (1985), «Благовіще­н­ня» (1986), «Мрія» (1988), «Адам і Єва» (1990), «Тайна вечеря» (1992), «Собор» (1993), «Кришталевий про­стір» (1995), «Раритет» (2002), «Різдво» (2020).

Літ.: Лисенко Л. Скульптор, який завжди працював красиво // ART Емі­гранти. К., 2008; Титаренко О. Євген Прокопов, Sculpture Par Excellence // Fine Art. 2011. Вип. 13; Лисенко Л. Євангеліє від скульптора Євгена Прокопова // Світо­гляд. 2019. № 6; Петрова О. Спадкоємець Архипенка (або При­значе­н­ня митця) // День. 2020. № 82.

О. О. Сухобокова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю