Парахін Василь Григорович

ПАРА́ХІН Василь Григорович (24. 08. 1937, х. Черуковатиця, нині у складі с. Стоянів Червоно­градського р-ну Львівської обл.) — майстер народного мистецтва. У 1960—90-х рр. мешкав у Києві. Упорядковував колекції І. Гончара; працював над створе­н­ням цеху «Київський подарунок» при художньому комбінаті Київського художнього фонду; художником-керівником виробництва творів народного мистецтва Міністерства лісової промисловості; 1956—66 художником-виконавцем творів монументального мистецтва у групі під керівництвом А. Горської. Ви­вчає і сприяє поширен­ню автентичних народних ремесел (плеті­н­ня із соломи й корі­н­ня сосни, художнє обробле­н­ня дерева та каменю, різьбле­н­ня на шифері, вибійка на тканині, ковальство тощо). Створює твори малярства і скульптури, в яких дотримується народних традицій. Учасник мистецьких ви­ставок від 1970 х рр. У кінці 1990-х рр. пере­їхав до батьківського обійстя. 2002 на базі гуртка образотворчого мистецтва середньої школи с. Журавники (Горохівський, нині Луцький р-н Волинської обл.) організував школу народного малярства. Дітей на­вчав малювати перед­усім у традиціях українського народного малярства, техніку й технологію якого збирав протягом усієї творчої діяльності. Зображальний ряд творів — сюжети та мотиви, досліджені й зі­брані ним на Волині та в різних регіонах України. Автор посібника «Народна школа українського живопису: студія Василя Парахіна» (К., 2005). Роботи його вихованців презентовано на ви­ставках майстрів народного мистецтва Волині в Києві, Луцьку (2005—16). Деякі з них зберігаються в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ), Волинському крає­знавчому музеї (Луцьк). 2010 за його сприя­н­ня біля Черуковатиці споруджено памʼятний знак на честь воз­зʼ­єд­на­н­ня українських земель на галицько-волинській межі (колишньому російсько-ав­стрійському кордоні). 2020 на батьківщині освячено церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яку П. спроєктував і будував упродовж 32 р. По­близу церкви ним було створено пантеон Слави на честь загиблих воїнів УПА.

Завантажити статтю