Горська Алла Олександрівна
ГО́РСЬКА Алла Олександрівна (18. 09. 1929, м. Ялта, нині АР Крим — 28. 11. 1970, м. Васильків Київ. обл., похована у Києві) — живописець і громадська діячка. Дочка О. Горського, дружина В. Зарецького. 1933–43 мешкала у Ленінграді (нині С.-Петербург). Закінчила Республіканську середню художню школу ім. Т. Шевченка (1948), Київський художній інститут (1954). Активна учасниця національно-культурного руху українського інтелігенції (1960-і рр.). Одна з організаторів Клубу творчої молоді «Сучасник» (1959–64). Від 1962 брала участь у русі дисидентів, за що 1964 відрахована зі складу СХУ. Разом із В. Симоненком і Л. Танюком 1962–63 відкрила місця поховання розстріляних органами НКВС громадян на Лук’янівському і Васильківському цвинтарях та у Биківні. Тема боротьби з тоталітаризмом та русифікацією України знайшла втілення у станкових творах, зокрема у вітражі «Т. Шевченко. Мати» (1964, співавт.), за що була піддана переслідуванням: вітраж, змонтований у головному корпусі Київського університету, був розібраний і знищений адміністрацією як «ідейно ворожий». Від 1965 виступала проти масових арештів української інтелігенції; підписала низку заяв і листів-протестів до керівництва КПРС і радянського уряду. Проти Горської почалися адміністративні репресії. Її конфлікт з тодішньою владою скінчився убивством мисткині за нез’ясованих обставин. Після розпаду СРСР органи прокуратури і безпеки України, незважаючи на вимоги громадськості, не оприлюднили інформацію про загибель Горської. 1995 у Києві на будинку по вул. І. Рєпіна (нині Терещенківська), № 25, де колись мешкала мисткиня, та у Василькові на вул. Юних комунарів (нині Алли Горської), № 8, де вона загинула, встановлено меморіальні дошки. На Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка 2001 знято д/ф «Алла Горська» (режисер-постановник О. Левченко).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Прип’ять. Паром», «Хліб», «Абетка» (усі — 1960–62); портрети — батька (1961), сина, Б. Антоненка-Давидовича, Є. Сверстюка, І. Світличного, В. Симоненка, Л. Танюка, «Автопортрет» (усі — 1962–65); ескізи до вистав — «Ніж у сонці» за поемою І. Драча, «Отак загинув Гуска» за М. Кулішем, «Правда і кривда» за М. Стельмахом (1963); мозаїки — «Жінка-птах» (1965), «Прометей» (1966; обидві — у Донецьку), «Вітер» (1967, Київ), «Вугільна квітка» (1968), «Прапор перемоги» (1969; обидві — Краснодон Луган. обл.; усі — співавт.).
Рекомендована література
- Білокінь С. Смерть Алли Горської // ОМ. 1992. № 4;
- Білокінь С. Жизнь и смерть А. Г. // Червона калина. 1994. № 22–24, 1995. № 1–2;
- Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років. К., 1995;
- Алла Горська. Червона тінь калини: Листи, спогади, статті. К., 1996;
- Танюк Л. Парастас: Іван Світличний, Алла Горська, Володимир Глухий, Мар’ян Крушельницький. К., 1998.
Фотоілюстрації
Інформація про статтю
В. В. Овсієнко
М. М. Хомляк- Авторські права:
- Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
- Дата останньої редакції статті:
- груд. 2006
- Том ЕСУ:
- 6
- Дата виходу друком тому:
- груд. 2006
- Тематичний розділ сайту:
- Людина
- Ключове слово:
- живописець і громадська діячка
- EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
- 31511
- Вплив статті на популяризацію знань:
-
- Бібліографічний опис:
-
Горська Алла Олександрівна / В. В. Овсієнко, М. М. Хомляк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-31511.
Horska Alla Oleksandrivna / V. V. Ovsiienko, M. M. Khomliak // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2006. – Available at: https://esu.com.ua/article-31511.
