ПЕРЕ­ЛО́МА Вiталiй Олександрович (26. 11. 1934, м. Бердянськ Запорізької обл. — 25. 03. 2000, Київ) — фахівець у галузі металургії. Доктор технічних наук (1980), член-кореспондент НАНУ (1990). Державна премія України в галузі науки і техніки (1999). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державні нагороди СРСР. Закiнчив Київський полiтехнічний iн­ститут (1957), де 1962–68 й працював. 1957–59 — в Ін­ституті автоматики Держплану УРСР; 1968–2000 — у Фізико-технологічному ін­ституті металів та сплавів НАНУ (обидва — Київ): 1968–74 — завідувач лабораторії плавки та рафінува­н­ня металів, 1974–90 (за сумісництвом) — старший науковий спів­робітник, 1990–2000 — головний науковий спів­робітник. 1974–90 — у ЦК КПУ: 1977–79 — завідувач сектору природничих і технічних наук, 1979–84 —за­ступник завідувача від­ділу науки і на­вчальних закладів, 1984–90 — помічник 1-го секретаря. Роз­робив нові способи виплавле­н­ня сталі з подава­н­ням у сталеплавильну ванну рідкого кисню замість газоподібного, що забезпечило значне під­вище­н­ня ефективності процесу та якості металу; досліджував процеси обробле­н­ня металів у твердому та рідкому станах лазерним ви­промінюва­н­ням. Один із засновників журналу «Металл и литье Украины». 2004 в Києві ви­дано його спогади та ви­брані праці «Любовь к науке в вихре жизни. Пере­лома В. А. Жизнь и деятельность». На будівлі Фізико-технологічного ін­ституту металів та сплавів НАНУ встановлено бронзовий барельєф.