АХМЕ́ТШИН Мубарак Ахметович (17. 12. 1915, с. Ахметьєво Казанської губ., нині Татар­стан, РФ — 05. 09. 1990, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — матеріало­знавець. Батько О. Ахметшина. Доктор технічних наук (1967). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1979). Ленінська премія (1964). Державні нагороди СРСР. Закінчив Уральський політехнічний ін­ститут (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ, 1940), Академію промисловості озброєнь (1950). У 1940–48 працював на артилерійському заводі № 92 (м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ); 1950–57 — за­ступник начальника СКБ-385 (м. Златоуст Челябінської обл., РФ) та за­ступник директора — головний інженер його дослідного заводу; від 1957 — керівник від­ділу створе­н­ня та впровадже­н­ня нових матеріалів і технологічного забезпече­н­ня роз­робок ОКБ-586 (нині КБ «Пів­ден­не», Дні­про); 1968–81 — професор Дні­пропетровського університету. Брав участь у вирішен­ні складних матеріало­знавчих і технологічних про­блем у процесі проєктува­н­ня 4-х поколінь бо­йових ракет. Роз­робив високоміцні алюмінієві сплави та профільні кон­струкції на їх основі, налагодив промисловий випуск великогабаритних пресованих панелей для паливних баків, створив технології зварюва­н­ня, штампува­н­ня, електрохімічного обробле­н­ня, скла­да­н­ня та контролю герметичності виробів, спроєктував органопластиковий корпус РДТТ типу «кокон». Зробив значний внесок у створе­н­ня транс­порт­но-пускового контейнеру зі склопластику для виробу 15А14 і подальших його модифікацій. Автор низки праць закритого характеру.