Пастернак Ярослав Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПАСТЕРНА́К Ярослав Іванович (02. 01. 1892, м. Хирів, нині Самбірського р-ну Львівської обл. — 22. 11. 1969, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — археолог. Брат Северина, чоловік Марії Пастернаків. Дійсний член НТШ (1929), Чеського (1926) та Австрійського (1944) археологічних товариств, член Українського історичного товариства (1965). Закінчив Українську класичну гімназію в м. Перемишль (нині Польща, 1910), відтоді вивчав класичну філологію та археологію на філософському факультеті Львівського університету. З початком 1-ї світової війни 1914 мобілізований до австро-угорської армії. Брав участь у Визвольних змаганнях 1917–21 у складі УГА. У 1920 перебував у таборі для інтернованих у м. Ліберець (Чехо-Словаччина, нині Чехія). 1922–25 продовжив археологічні студії у Карловому університеті у Л. Нідерле; водночас 1923–28 — асистент Державного археологічного іституту; також викладав на кафедрі археології УВУ (усі — Прага). Провів широкомасштабні розкопки на території старої Праги, зокрема королівського замку «Градчани». Захистив дисертацію «Ruské Karpaty v archeologii» і 1926 отримав ступінь доктора філософії. 1928 повернувся до Львова. Здійснив розкопки літописних міст Белз, Звенигород, Перемишль, Пліснеськ, найважливіші — старого Галича (1934–41), де відкрив Успенський собор із саркофагом засновника Галицько-Волинського князівства князя Ярослава Осмомисла. Учасник міжнародних археологічних конгресів у Варшаві (1933) та Берліні (1939). Був директором Культурно-історичного музею (1928–39) і заступником голови Археологічної секції (від 1947) НТШ. Від 1932 викладав у Богословській академії: 1936–39 і 1942–44 — надзвичайний професор; 1935 — доцент УВУ; 1939–41 — завідувач кафедри археології Львівського університету; 1940–41 — старший науковий співробітник Львівського відділу Інституту археології АН УРСР. 1944 виїхав до Німеччини. 1945 — науковий співробітник Ґеттінґенського університету; від 1946 — звичайний професор археології УВУ (Мюнхен); 1947–48 — почесний професор-гість Рейнського університету Фрідріха Вільгельма (Бонн). 1949 емігрував до Канади, брав активну участь у діяльності місцевих осередків НТШ. 1963 обраний професором Українського католицького університету в Римі. У Львові його ім’ям названо вулицю.

Завантажити статтю