Повінь

ПО́ВІНЬ — фаза водного режиму річки, яка щорічно по­вторюється за певних кліматичних умов у той самий сезон і характеризується найбільшою водністю, високим і тривалим під­йомом рівня води. Інша назва — водопі­л­ля. П. часто су­проводжується виходом води на заплаву та затопле­н­ням території; формується головним джерелом живле­н­ня річки. Тане­н­ня снігу на рівнинах викликає найчастіше весняну П.; тане­н­ня снігів і льодовиків, а також випа­да­н­ня тривалих і рясних дощів (в умовах мусон­ного клімату) — П. в теплу частину року (весняно-літнє або літнє водопі­л­ля). П., об­умовлені тане­н­ням снігу, найпоширеніші в умовах помірного і субарктичного клімату й характерні для багатьох рівнин­них річок, які поділяють на річки з пере­важа­н­ням П. весняної (Дні­про, Волга) або літньої (Юкон, Мак­кензі). П., об­умовлені літнім тане­н­ням гірських снігів і льодовиків, характерні для річок, верхівʼя яких роз­ташовані у високогірʼях; П., викликані літніми мусон­ними дощами, — для річок Пів­ден­но-Східної Азії (Янцзи, Меконг). П. на річках ви­вчають і про­гнозують у спеціалізованих установах (зокрема, в Українському гід­ро­метеорологічному центрі Державної служби України з над­звичайних ситуацій), оскільки вона ві­ді­грає важливу роль у водозабезпечен­ні населе­н­ня, сільського господарства, промисловості, гідро­енергетики, а також несе ризики затопле­н­ня. Каскад водо­сховищ на Дні­прі заповнюється під час весняного водопі­л­ля водою, яку використовують у на­ступні місяці для потреб різних галузей економіки. На зарегульованих річках П. дає можливість здійснити промивку русла і оздоровле­н­ня екологічної системи.

Основний ризик полягає в тому, що П. може зумовити значне затопле­н­ня території з усіма негативними наслідками для населе­н­ня та економіки регіону. До будівництва водо­сховищ на Дні­прі (Київського водо­сховища, 1966; Канівського водо­сховища, 1976) понижену частину території Києва (Поділ, Оболонь, Труханів острів, Лів­обереж­жя, Корчувате) затоплювало під час великого весняного водопі­л­ля. Значні П. на Дні­прі по­близу Києва були зафіксовані 1845, 1877, 1895, 1908, 1931, 1970 і 1979. Найбільша П. в історії міста сталося у травні 1931, коли затопило Поділ і село на Трухановому острові, а Рибальський пів­острів пере­творився на острів. Середні витрати води Дні­пра по­близу Києва становлять бл. 600—800 м³/сек. Під час П. 1931 витрата сягала 23 тис. м³/сек.; 1970 — 18 тис. м³/сек.; 1979 — 10,5 тис. м³/сек.; 2004 — 5,1 тис. м³/сек.