ЮХИ́МЕНКО Іван Якович (02(14). 10. 1892, Харків — 06. 02. 1943, м. Казань, нині Республіка Татар­стан, РФ) — актор, режисер, педагог, театральний діяч. Чоловік К. Тимошенко. Заслужений артист УСРР (1935). На­вчався у театральній студії Міського театру у Харкові (викладач М. Синельников), від 1914 був актором цього театру. Згодом працював у Театрі М. Садовського, «Молодому театрі», Державному українському театрі під керівництвом О. Загарова. 1920 разом із драматургом Я. Мамонтовим очолював театральну студію при Київській губполітосвіті. 1925–27 — викладач режисури у Харківському музично-драматичному ін­ституті; 1927–33 — режисер Дні­пропетровського українського драматичного театру імені Т. Шевченка (нині Дні­про). Був художнім керівником Одеського (1933–37), Харківського (1937–40) театрів Революції, Чернівецького українського музично-драматичного театру імені О. Кобилянської (1940–41). З початком 2-ї світової війни пере­їхав до Харкова, де 1941 був заарештований за звинуваче­н­ням в антирадянській діяльності. Пере­бував у виправно-трудовій колонії в Казані, де помер.