Юхименко Іван Якович
ЮХИ́МЕНКО Іван Якович (02(14). 10. 1892, Харків — 06. 02. 1943, м. Казань, нині Республіка Татарстан, РФ) — актор, режисер, педагог, театральний діяч. Чоловік К. Тимошенко. Заслужений артист УСРР (1935). Навчався у театральній студії Міського театру у Харкові (викладач М. Синельников), від 1914 був актором цього театру. Згодом працював у Театрі М. Садовського, «Молодому театрі», Державному українському театрі під керівництвом О. Загарова. 1920 разом із драматургом Я. Мамонтовим очолював театральну студію при Київській губполітосвіті. 1925–27 — викладач режисури у Харківському музично-драматичному інституті; 1927–33 — режисер Дніпропетровського українського драматичного театру імені Т. Шевченка (нині Дніпро). Був художнім керівником Одеського (1933–37), Харківського (1937–40) театрів Революції, Чернівецького українського музично-драматичного театру імені О. Кобилянської (1940–41). З початком 2-ї світової війни переїхав до Харкова, де 1941 був заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності. Перебував у виправно-трудовій колонії в Казані, де помер.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Василь («Рейки гудуть» В. Кіршона).
- Основні вистави
- «Сорочинський ярмарок» М. Старицького, «Отелло» В. Шекспіра, «Ревізор» М. Гоголя, «Загибель ескадри» О. Корнійчука, «Павло Греков» Б. Вейтехова, Л. Ленча, «Украдене щастя» І. Франка.
Рекомендована література
- Голота В. Творче кредо Івана Юхименка // Театр. культура. 1984. № 10.
Завантажити статтю
Людина 
