ПЕРЕ­БИ́ЙНІС Петро Мойсе­йович (06. 06. 1937, с. Слобода-Шаргородська Шаргородського, нині Жмеринського р-ну Він­ницької обл.) — поет, журналіст, громадський діяч. Батько Є. Пере­бийноса. Член НСПУ (1973), НСЖУ (1962). Заслужений діяч мистецтв України (2004). Заслужений журналіст України (1997). Національна премія України імені Т. Шевченка (2008, за збірку «Пшеничний годин­ник»). Премії імені М. Островського (1979), «Благовіст» (1997), імені братів Б. і Л. Лепких (1998), імені В. Свідзінського (2003), імені О. Гірника (2005), імені Д. Нитченка (2006), імені М. Коцюбинського (2007), Фонду Воляників—Швабінських при Фундації УВУ в Нью-Йорку (2005), імені А. Бортняка (2014), імені Д. Бакуменка (2018), імені В. Забаштанського (2019). Пере­можець Між­народного фестивалю сучасної української пісні «Пісен­ний вернісаж» (1995, спільно з О. Білашем). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2007). Закiнчив Львiвський університет (1965). Від­тоді — на журналістській роботі, зокрема був головним редактором видавництва «Днi­про» (1979–80), газети «Лiтературна Україна» (1980–81, 2003–08), журналу «Київ» (1986–2000). Голова журі Між­народної німецько-української премії імені О. Гончара (2012–22). Творчість П. від­значається драматизмом думки, психологізмом під­текс­ту, емоційністю та ліризмом. Багатопланова, філософська поезія асоціативно повʼязана з джерелами національної історії. Для художньої манери характерне органічне по­єд­на­н­ня традиційних і модерних форм, ритмомелодійне та звукописне роз­маї­т­тя, викори­ста­н­ня неологізмів, несподіваних епітетів, омонімічних рим. Окремі поезiї пере­кладені англійською, нiмецькою, польською, болгарською, румунською, угорською, російською та бiлоруською мовами. Чимало віршів П. поклали на музику композитори О. Білаш, В. Литвин, В. Костенко, В. Таловиря. Автор пʼєси «Коридор, або Червоний морок» («Вітчизна», 1995, № 3–4; окреме ви­да­н­ня — «Коридор», К., 2009), а також низки статей в ЕСУ.