Пер’є Казимир

Визначення і загальна характеристика

ПЕР’Є́ Казимир (05. 04. 1901, Львів — 27. 11. 1980, м. Краків, Польща) — скульптор. Син Г.-К. Пер’є. Навчався у свого батька, після смерті якого 1928 очолив фірму й зберігав у назві закладу та в підписах на творах його ім’я — «H. Perier». Продовжував виконувати кам’яні пам’ятники на Личаківському цвинтарі в співавторстві з іншими львівськими скульпторами. Перший його твір — надгробок батьку з орнаментом у стилі ар деко (1929). У 1930 встановив пам’ятник у формі високої колони, оточеної статуями плакальниць різця А. Альбрихта, засновнику кооперативних ощадних кас Ф. Стефчику; у травні того ж року — начальнику львівського «Сокола» В. Свйонткевича (з фігурою сокола у стилі ар деко на завершенні колони; співавтор А. Богус). 1934 його фірма поставила пам’ятник директору львівських водогонів С. Александровичу, а в 1935 — надгробок композитору Я.-К. Ґаллю у вигляді стели з бронзовим портретним медальйоном авторства Я. Нальборчика, нотами пісні та рельєфом ліри, обвитої трояндами. Архітектурну частину цього надгробка проєктував М. Осинський. Подібна стилістика із зображенням нот і з бронзовим медальйоном характерна для пам’ятника іншому львівському композитору С. Невядомському (1936, співавторка З. Зелінська-Петцольд). На Янівському цвинтарі у Львові П. 1928 поставив склеп родини Томашевських з горельєфною головою Христа у медальйоні, а в 1935 — надгробок М. Піляцінській з ліпниною в стилі ар деко. Встановленням пам’ятників на львівських цвинтарях П. займався і в період німецької окупації 1941–44, про що свідчать його проєкти, збережені у Державному архіві Львівської обл. 1945 виїхав до Польщі. У Кракові спільно із сином Генриком, також скульптором, 1959 відновив діяльність каменярської фірми.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю