Пер’є Казимир

ПЕРʼЄ́ Казимир (05. 04. 1901, Львів — 27. 11. 1980, м. Краків, Польща) — скульптор. Син Г.-К. Перʼє. На­вчався у свого батька, після смерті якого 1928 очолив фірму й зберігав у назві закладу та в під­писах на творах його імʼя — «H. Perier». Продовжував виконувати камʼяні памʼятники на Личаківському цвинтарі в спів­авторстві з іншими львівськими скульпторами. Перший його твір — над­гробок батьку з орнаментом у стилі ар деко (1929). У 1930 встановив памʼятник у формі високої колони, оточеної статуями плакальниць різця А. Альбрихта, засновнику ко­оперативних ощадних кас Ф. Стефчику; у травні того ж року — начальнику львівського «Сокола» В. Св­йонткевича (з фігурою сокола у стилі ар деко на завершен­ні колони; спів­автор А. Богус). 1934 його фірма по­ставила памʼятник директору львівських водогонів С. Александровичу, а в 1935 — над­гробок композитору Я.-К. Ґаллю у ви­гляді стели з бронзовим порт­ретним медаль­йоном авторства Я. Нальборчика, нотами пісні та рельєфом ліри, обвитої трояндами. Архітектурну частину цього над­гробка проєктував М. Осинський. Подібна стилістика із зображе­н­ням нот і з бронзовим медаль­йоном характерна для памʼятника іншому львівському композитору С. Невядомському (1936, спів­авторка З. Зелінська-Петцольд). На Янівському цвинтарі у Львові П. 1928 по­ставив склеп родини Томашевських з горельєфною головою Христа у медаль­йоні, а в 1935 — над­гробок М. Піляцінській з ліпниною в стилі ар деко. Встановле­н­ням памʼятників на львівських цвинтарях П. за­ймався і в період німецької окупації 1941—44, про що свідчать його проєкти, збережені у Державному архіві Львівської обл. 1945 ви­їхав до Польщі. У Кракові спільно із сином Генриком, також скульптором, 1959 від­новив діяльність каменярської фірми.