Проценко Федір Данилович

ПРОЦЕ́НКО Федір Данилович (08(20). 06. 1866, м. Ніжин, нині Чернігівської обл. — 14. 11. 1942, м. Ленінабад, нині Худжанд, Таджики­стан) — хоровий диригент, спів­ак (баритон), актор, педагог, культурно-громадський діяч. Батько Андрія, дід Людмили Проценків. Закінчив екс­терном регентсько-учительські курси в Санкт-Петербурзі. Викладав музичні предмети та керував хорами в Ніжинському історико-філологічному ін­ституті та класичній гімназії при ньому, в якій був письмоводителем. З молодих років брав участь в аматорських ви­ставах і концертах, від 1888 став активним членом Ніжинського музично-драматичного товариства, згодом членом і уповноваженим Всеросійського театрального товариства (1905—18), членом Ради Московського товариства драматургів і композиторів (1907—18), від 1927 — Всеукраїнського музичного товариства імені М. Леонтовича. 1893 заснував у Ніжині Народний дім, при ньому хор і театральну трупу, де ставив ви­стави, в яких сам брав участь. Цьому сприяла дружба зі знаменитою землячкою М. Заньковецькою та ін. корифеями українського театру, які під час гастролей у Ніжині за­прошували його ви­ступати в партіях Карася («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) та Виборного («Наталка Полтавка» М. Лисенка). 1918 за порадою М. Заньковецької, яка тоді мешкала в Ніжині, організував Літній Народний театр. 1923—34 викладав в Ін­ституті народної освіти, 1927—30 керував Окружною хоровою капелою. 1934 через проукраїнську позицію та активну пропаганду української музики був звільнений від керівництва ін­ститутським хором, згодом був хор­мейстером аматорських хорів. Його сини Володимир і Сергій 1937 були ре­пресовані. 2014 у Ніжині провулок Шкільний, де під № 3 знаходиться будинок, у якому мешкала сімʼя П., пере­йменований на провулок його імені, 2015 на будинку встановлена меморіальна дошка.

Завантажити статтю