Проценко Людмила Андріївна

Визначення і загальна характеристика

ПРОЦЕ́НКО Людмила Андріївна (19. 04. 1927, Київ — 07. 09. 2000, там само) — історик, архівознавець, краєзнавець. Дочка А. Проценка, онука Ф. Проценка та К. Демидова. Закінчила Київські університет (1951, історико-філософський факультет) та консерваторію (1954; кл. вокалу М. Донець-Тессейр). Від 1952 працювала в системі Головного архівного управління при РМ УРСР, де пройшла шлях від молодшого наукового співробітника до першого директора новоствореного Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (Київ, 1966–73). Брала активну участь у комплектуванні засекречених архівних фондів репресованих діячів української літератури, мистецтва, Церкви. За принципову наукову та патріотичну позицію 1973 звільнена з архіву-музею і викладала історію у середніх школах Києва до виходу на пенсію у 1982. З її ім’ям пов’язане створення Державного історико-меморіального заповідника «Лук’янівське кладовище» (1994). П. зробила значний поштовх в українські некрополістичні дослідження, зокрема стала найвизначнішим дослідником київського некрополя, створила унікальну картотеку персоналій, похованих у Києві (бл. 40 тис. імен). Авторка наукових праць з питань історії та методики архівної справи, некрополістики, а також низки довідників, путівників. Підготувала документальні фільми «Київський некрополь», «Митрополит Липківський», «Михайло Донець». Упорядкувала описи актових книг Кременецького земського суду (1959–65, вип. 1–3), «Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр.: Покажчик населених пунктів», збірник документів «Гайдамацький рух на Україні» (обидва — 1970), книгу «Андрій Проценко. Життєпис. Спогади» (1990, співавт.; усі — Київ). Її ім’ям названо вулицю в Києві.

Завантажити статтю