ПІ́ША Лариса Петрівна (06. 11. 1964, Київ) — живописець, графік, монументаліст. Дочка Петра, сестра Сергія Іванових, онука М. Жовтобрюха. Премія Київської організації НСХУ імені М. Бойчука (2020). Членкиня НСХУ (1992), Спілки дизайнерів України (2000). Закінчила Київський художній ін­ститут (1988; викладачі М. Стороженко, В. Чеканюк). Стажувалася у французькому мистецькому центрі «Cité internationale des arts» (Париж, 2005). Працювала художником-монументалістом на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва (1988–93); референтом з питань мистецтв Президента України Л. Кравчука у Фонді сприя­н­ня роз­витку мистецтв (1994–96). Від 1997 — на творчій роботі. Від 2021 — голова секції монументально-декоративного мистецтва Київської організації НСХУ. Для постмодерністичної творчості П. характерне по­єд­на­н­ня як традиційного українського мистецтва й новітніх європейських тенденцій 1-ї половини 21 ст., тяжі­н­ня до філософсько-символічного вираже­н­ня, так і несподівано різних стилів, залуче­н­ня іронічних та ігрових моментів. Мисткиня екс­периментує з живописом, енкаустикою, графікою, вітражем, настін­ним роз­писом, нерідко змішує їх, досягаючи виразності спів­ставле­н­ня індивідуального самовираже­н­ня з су­спільним мас­штабом, фігуративної деталізації з абстрактно-дизайнерським узагальне­н­ням. Її художнє мисле­н­ня йде від конкретного й чут­тєвого зображе­н­ня до складної метафоричної мови. Твори П. впі­знавані за декоративною виразністю широкого спектру формально-колористичних засобів, від лаконічно-спрощених до тонко нюансованих і глибоко містичних, за особливою інтонацією під­несеності й поетичності. Учасниця всеукраїнських та між­народних мистецьких ви­ставок від 1988. Персональні — у Києві (1988, 1990–91, 1994, 1996, 1998, 2000–03, 2006, 2011–12, 2016–17, 2019, 2023). Деякі твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), Музеї історії Києва.