Полтавський скарб

Визначення і загальна характеристика

ПОЛТА́ВСЬКИЙ СКАРБ  — найпізніший за часом схоронення сіверянський скарб на Лівобережжі Дніпра. Є унікальним набором срібних прикрас — комплектом посагу (весільного убору) знатної жінки-сіверянки. Виявлений 1905 на Соборному майдані у Полтаві (навпроти дзвіниці Успенського собору) під час облаштування у місті першого водопроводу, переданий до земського Природничо-історичного музею (нині серед експонатів Полтавського краєзнавчого музею). Знаходився на посаді городища літописної Лтави — Полтавського городища і поселення, у рештках глинобитної печі житла роменської культури початку 11 ст. П. с. вивчали І. Зарецький, М. Макаренко, Б. Рибаков, Г. Корзухіна, О. Сухобоков, О. Григор’єв та ін. Комплекс прикрас виготовлений зі срібла високої проби. До його складу входять: масивна шийна гривна роменської культури із замком з подвійною петлею та розширеними розкованими орнаментованими кінцями, 8 кованих із потовщеними кінцями браслетів, 2 семипроменевих та 10 спіралеподібних скроневих кілець до головного убору. Семипроменеві скроневі кільця — грубі копії більш давніх підвісок зі слідами ремонтів, виконані за восковими відбитками із прикрас 10 ст. Домінуючі у скарбі спіралеподібні скроневі кільця «сіверянського типу» характерні для кінця 10 — початку 11 ст. і походять із поселень та поховань з вираженими давньоруськими рисами. Ювелірний комплект святкового убору заможної жінки з Полтави за своїм складом уособлює межу двох епох — більш давньої сіверянсько-роменської та давньоруської. Такі змішані набори прикрас побутували на пам’ятках кінця 10 — перших десятиліть 11 ст., коли Полтавське поселення на Старополтавській та Інститутській горах досягло свого розквіту. Приховування скарбу засвідчило події часу входження території Поворскля до складу Давньоруської держави початку 11 ст., коли більша частина забудови виявилася знищеною пожежею. У підкліттях кількох осель виявлено скелети загиблих за трагічних обставин військового погрому жінок. Це могли бути сліди каральної операції, здійсненої для забезпечення контролю великокнязівською владою над південно-східними територіями сіверянського союзу племен внаслідок походу однієї з дружин князя Бориса Володимировича між 1015 та 1019 задля «примучування» сіверян до покори, про що йдеться у «Сказанні про святих Бориса і Гліба». Такі погроми невдовзі призвели й до загибелі самого князя Бориса, вбитого на р. Альта неподалік від сучасного м. Бориспіль Київської обл. Знахідка П. с. засвідчує, що територія Поворскля з 2-ї чверті 11 ст. вже остаточно увійшла до складу Давньоруської держави.

Завантажити статтю