Полтарєва Вікторія Петрівна
ПО́ЛТАРЄВА Вікторія Петрівна (20. 06. 1919, м. Ромни Полтавської губ., нині Сумської обл. — 16. 03. 1991, Київ) — арфістка, педагог. Кандидат мистецтвознавства (1970), професор (1978). Закінчила Московську консерваторію (1944; кл. К. Ерделі). Була солісткою симфонічних оркестрів Вірменської (Єреван, 1941–43), Львівської (1944–54) філармоній, Львівського театру опери та балету імені І. Франка (1954–57). Водночас 1944–86 викладала у Львівській консерваторії (професор кафедри струнно-смичкових інструментів), також 1971–81 очолювала Студентське науково-творче товариство при ній. П. — видатна арфістка 20 ст., засновниця арфової школи у Львові. Досліджувала історію арфи, проблеми арфового виконавства. Була ініціаторкою створення першого українського Концерту для арфи з оркестром А. Кос-Анатольського (1954); організатором і членом журі Першого республіканського конкурсу арфістів (Львів, 1976). Ініціювала численні наукові конференції та форуми, присвячені арфовому мистецтву, організувала Перший республіканський семінар-практикум із питань сучасної методики викладання гри на арфі (1974). Авторка монографій «Ксенія Ерделі» (1959), «Арфа» (1980; обидві — Київ), статей в наукових збірниках і журналах. Упорядкувала збірники творів для арфи «П’єси українських композиторів» (К., 1958; 1972; 1979). Виховала цілу плеяду талановитих виконавців і педагогів, які працюють в Україні та за кордоном, серед них — О. Олійник, Н. Кметь, Н. Радіоло, М. Матанцева, О. Кузнецова.
Рекомендована література
- Гумен О. Сторінки історії арфи в Україні. Пам’яті В. Полтарєвої (до 90-річчя від дня народження) // Мистецтвознавчі записки. К., 2009. Вип. 15;
- Її ж. З арфою крізь час (Пам’яті Вікторії Полтарєвої) // Музика. 2011. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
