Павлось Антін

ПАВЛО́СЬ Антін (08. 06. 1905, с. Гостин­не, нині Люблінського воєводства, Польща — 04. 09. 1954, м. Сент-Пол, шт. Мін­несота, США) — скульптор, живописець. 1914 під час 1-ї світової війни російські урядовці депортували родину П. до Казах­стану. 1930—35 на­вчався на від­ділі скульптури в Ю. Стажинського у Львівській мистецько-промисловій школі. Одночасно від­відував лекції рисунка в Мистецькій школі О. Новаківського. Учасник 3-ї ви­ставки Українського товариства прихильників мистецтва (1934), Ретро­спективної ви­стави українського мистецтва (1935; обидві — Львів). У період німецької окупації Львова — член Спілки українських образотворчих мистців, учасник її ви­ставок у Львові (1941—43). У 1944 емігрував до Німеч­чини, 1945—49 пере­бував у таборах для пере­міщених осіб у Берхтесґадені та Авґсбурзі. Член заснованої 1947 у Мюнхені Української спілки образотворчих мистців. Учасник табірних і між­народних ви­ставок художників-емі­грантів у Баден-Бадені (1946), Мюнхені (1947). Від 1949 — у США. Екс­понував свої скульптурні твори на ви­ставках Обʼ­єд­на­н­ня мистців українців в Америці в Нью-Йорку, Філадельфії, Мін­неаполісі (усі — США), Торонто (Канада). Персональна — разом із С. Луциком у м. Сент-Пол (1951). Надавав пере­вагу гіпсу, теракоті, мармуру та бронзі. Автор серії теракотових скульптур малої форми, по­значених субтельністю виразу, делікатною грацією та ритмічною гармонією пластичних мас («Акт», «Материнство», «Жіноча по­стать»; усі — 1930—40-і рр.), а також низки скульптурних зображень ви­значних історичних по­статей України (проєкт памʼятника королю Данилу Галицькому, 1940-і рр., гіпс; по­стать Б. Хмельницького на коні, 1940-і рр., бронза; «Князь Роман Галицький», 1930-і рр., теракота; «Геть­ман І. Мазепа», 1940-і рр.; скульптурна композиція «Упісти-пов­станці», 1940—50; «Княгиня з Крилоса» (за мотивами археологічної роз­копки Я. Пастернака княжого саркофага в Крилосі), 1937—38, теракота; проєкту меморіального памʼятника полеглим на Янівському цвинтарі у Львові, над­гробного памʼятника композитору В. Матюкові. Виконав серію горельєфних медаль­йонів і плакеток — «Р. Чорній», «В. Іванюх», «Митрополит Андрей Шептицький» (усі — 1930-і рр.) та скульптурні погру­д­дя О. Новаківського (1934), Т. Шевченка, Б. Хмельницького (обидва — 1930-і рр.) та ін. П. — талановитий пластик-анімаліст («Коні», «Коні в русі» тощо), у скульптурних творах якого — реалістична пластика форм, збагачена динамізмом руху та мʼяким ліризмом. Митець працював також у техніці олійного малярства, створивши низку пейзажів та жанрових творів на козацьку тематику («Три козаки в cтепу», 1931; «Пасовисько», 1940-і рр.). В Україні імʼя художника замовчувалося; під час сталінської «чистки» фондів Національного музею у Львові знищено 4 його роботи. Деякі твори П. зберігаються в багатьох приватних і музейних колекціях Європи, США, Канади; 1997 їх презентовано в Національному музеї у Львові на ювілейній ви­ставці, присвяченій 75-літтю мистецької школи О. Новаківського. 2020 екс-посол Канади в Україні Р. Ващук з дружиною подарували цьому музею гі­псову скульптуру П. «Акт» (1943).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю