СОРО́КІН Олександр Дмитрович (15(28). 12. 1909, Одеса — 13. 04. 1981, Київ) — художник-кераміст, фарфорист, скульптор. Член НСХУ (1961). Закінчив Одеський художній ін­ститут (1935; викладачі М. Жук, О. Шовкуненко, Ж. Діндо). Працював креслярем у конторі «Одеспайбуд» (1928–30); художником, скульптором, автором форм та формувальником на Київському керамічному заводі тресту «Укрфарфорфаянс» (1936–43); на Київському екс­периментальному кераміко-художньому заводі (КЕКХЗ, 1945–80, з пере­рвами): 1948–55 — головний художник. Член Республіканської художньої ради тресту «Укрфарфорфаянс». Створював унікальні подарункові вироби та зразки для серійного виробництва, столові, чайні та кавові сервізи, набори для сні­данку, лікерники та фляги, сувеніри, біжутерію, предмети побуту (футляри для годин­ника, лампи, чорнильні прибори, туалетні набори, скриньки та мініатюрні флакони для парфумів). Автор великої кількості декоративних ваз, зокрема й монументальних, унікальні зразки яких оздоблювали порт­ретами вождів і використовували як пред­ставницькі подарунки. Вази для масового виробництва часто прикрашали роз­міщеними в овальних резервах фотокерамічними порт­ретами письмен­ників (Т. Шевченка, І. Франка), краєвидами з монументами й памʼятками архітектури Києва (памʼятник Б. Хмельницькому, будівля Кабінету Міністрів України), петриківським орнаментом, виконаним майстрами народної творчості М. Тимченко, Г. Павленко-Черниченко. Роз­роблені ним форми виробів вирізняються гармонійною пропорційністю, лаконічністю та шляхетністю. Один із перших на КЕКХЗ моделював фарфорову пластику («Вишивальниця», «На камені»; обидві — 1946), футляр для годин­ника зі скульптурною композицією «Народне господарство», 1957). Як досвідченого знавця технології виготовле­н­ня та декорува­н­ня виробів, його за­прошували налагоджувати виробництво на інших фарфорових заводах України. За­ймався й декоративним роз­писом на фарфорі, створював малюнки для роз­пису та деколі, виконував роботи до ви­ставок — роз­пис ваз і декоративних блюд. Майстерно володів технікою під­поливʼяного роз­пису (особливо примітні зразки ваз, блюд і флаконів з квітковими мотивами в орієнтальному стилі, близькому до японського фарфору імарі) й допомагав за­проваджувати його при­йоми на інших під­приємствах України. Учасник всеукраїнських, всесоюзних, між­народних ви­ставок-ярмарків від 1939. Подарункові вироби й посудні форми його авторства неодноразово від­значали на Всесоюзних художньо-технічних радах фарфорово-фаянсової промисловості як найкращі зразки. Творчий доробок С. — приклад осмисле­н­ня традицій східноазійського та західноєвропейського мистецтва фарфору. Колекція творів майстра (понад 100 робіт) зберігається в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї Т. Шевченка (обидва — Київ), Музеї етно­графії та художнього промислу (Львів).