Попович Євген Оксентович

ПОПО́ВИЧ Євген Оксентович (25. 06. 1930, с. Межиріч Канівського р-ну Шевченківської округи, нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 06. 07. 2007, Київ) — пере­кладач. Чоловік О. Сенюк. Член НСПУ (1968). Премії імені М. Рильського (1992), імені М. Лукаша (1997). Закінчив Київський університет (1956). Працював редактором видавництва «Веселка» (Київ, 1957—66). Пере­кладав із німецької мови твори німецьких, ав­стрійських та швейцарських письмен­ників: романи «Дім без господаря» (1958), «Більярд о пів на десяту», «Груповий порт­рет з дамою» (спільно з Ю. Лісняком; обидва опубліковані 1989) Г. Белля, «Чорний обеліск» (1961), «Тріумфальна арка» (1986) Е.-М. Ремарка, повість «На дикому Заході» Ф. Ґерштек­кера (1965), роман «Поряд» Й. Мосдорф (1967), збірка «Музичні новели» Е.-Т.-А. Гоф­фман­на (1969) та його повісті «Володар бліх» (1976), «Лускунчик та Мишачий король» (1979), «Панна Скюдері» (у збірці «Книга пригод», 1986), «Чужа дитина» (1991) і роман «Жит­тєва філософія кота Мура» (1983), роман «Штіл­лер» М. Фріша (1970), повість «Долина Гнівного потоку» Б. Фелькнера (1972), романи «Буд­денброки» (1973), «Доктор Фаустус» (1990) і збірка новел «Трі­стан» (1975) Т. Манна, романи «Гра в бісер» (1978) і «Степовий вовк» (1992) Г. Гессе, «Місцями ожеледь» М. фон дер Ґрюна (1980), драма «Ґец фон Берліхінґен» Й.-В. Ґете (1982), казки братів Я. і В. Ґрімм (1982; 1989), роман «Філіпсбурзькі по­друж­жя» М. Вальзера (1984), повість «Конрад, або Дитина з бляшанки» К. Нестлінґера (1988). Крім того, публікував у різних збірках оповіда­н­ня С. Цвайґа, Б. Брехта, Г. фон Додерера, Т. Вайсенборна та ін., у періодиці — повісті «Ціп­пер та його батько» Й. Рота і «На Мармурових скелях» Е. Юнґера, новели Ф. Кафки. У пере­кладах П. ви­йшли трактати «Лаокоон» Т.-Е. Лес­сінґа (1968), нариси «Французькі художники», «Про французький театр» Г. Гайне (обидва — 1973), «Щоден­ники» О. Кобилянської (1982), книга «Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідже­н­ня» Л. Віт­тґенштайна (1995). Його пере­кладам притаман­ні змістовна точність, максимальне збереже­н­ня стилю оригіналу, висока культура української мови.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю