Сенюк Ольга Дмитрівна

Визначення і загальна характеристика

СЕНЮ́К Ольга Дмитрівна (01. 06. 1929, с. Підгайчики, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 01. 06. 2019, Київ) — перекладачка. Дружина Є. Поповича. Членкиня НСПУ (1966). Премія імені М. Рильського (1995). Закінчила Чернівецький університет (1952). Працювала редактором видавництва «Веселка» (1957–59), науковим співробітником Київського історичного музею (1960–62). Активна учасниця руху шістдесятників. Авторка багатьох художніх перекладів зі скандинавських та англійської мов, передмов і післямов до власних перекладів, статей про скандинавський фольклор, сучасну шведську прозу, про взаємопереклади української та скандинавської літератур. У перекладах впроваджувала автохтонну українську лексику всіх стильових шарів. Серед перекладів — із шведської літератури: повісті «Золото і анаконда» Р. Бломберґа (1960), «Малий і Карлсон, що живе на даху» (1963; 2010; 2023), «Карлсон, що живе на даху, прилітає знову» (1965; 2009), «Знаменитий детектив Блюмквіст» (1968; 2003; 2004), «Нові пригоди Карлсона, що живе на даху» (1970), «Пеппі-Довгапанчоха» (1977; 2010; 2023), «Брати Лев’яче Серце» (1985; 2007; 2013; 2019), «Роня, дочка розбійника» (1987; 2009; 2015; 2020), «Міо, мій Міо» (1990; 2019), «Расмус-волоцюга» (1990; 2007; 2019), «Карлсон, Пеппі та інші» (2007; 2010), «Пригоди Еміля з Льонеберґи» (2010; 2023), «Діти з Гамірного» (2012) А. Ліндґрен, роман «Бродяга» В. Вальфрідсона (1964), повість «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» (1964; 2000; 2009; 2021) та роман «Сага про Єсту Берлінґа» (1971; 2015) С. Лаґерлеф, «Казки» З. Топеліуса (1967; 2008), повісті «Вбивство на 31-му поверсі» П. Вале (1969), «Диво-капелюх» Т. Янсон (1973), роман «Червона кімната» (1974; 2001) та низка оповідань А. Стріндберґа, роман «Гіркий сміх» (1976), повість «Замкнена кімната» (1984) М. Шеваль і П. Вале, романи «Острів», «Я і мій син» С. Ліндмана (обидва — 1984), повісті «Кат», «Карлик», «Варовва», «Сивіла», «Смерть Аґосфера», «Паломник на морі», «Свята земля», «Маріамна» П. Лаґерквіста (усі — 1988), п’єса «З життя дощових черв’яків», збірка «Шведські прислів’я та приказки» П.-У. Енквіста (1990), повісті «Джмелиний мед», «Слід змія на скелі» Т. Ліндґрена (обидві — 2002), «Полтава: розповідь про загибель однієї армії» П. Енґлунда (2009); з норвезької: повість «Аку-Аку» (1959), збірка «Сучасна норвезька новела» (1975) Т. Геєрдала, повість «Андерсенам — ура!» С. Гельмебака (1977), новели «Небезпечне сватання», «Норвезькі народні казки» (обидва — 1986; 2017), «Норвезькі прислів’я та приказки» (1991) Б. Б’єрнсона, п’єси «Росмерсгольм» (1993; 2011), «Ляльковий дім» (2011) Г. Ібсена, у періодиці — повісті Д. Ґреносет («Анна на пустищі»), К. Голт («Мандрівка»), добірки віршів Р.-Я. Якобсена, О.-М. Нессе; з данської: повість «Празник святого Йорґена» Г. Берґстеда (1967), романи «Пані Марія Грубе», «Нільс Люне» Є.-П. Якобсена (обидва — 1969), збірки новел «Пасажири вільних місць» (1969), «Сучасна данська новела» (1982), «Норвезькі прислів’я та приказки» М. Андерсена-Нексе; з англійської: романи «Вибір зброї» В. Еша (1966), «Ярмарок суєти» В. Теккерея (1979; 2003), «Дивитися на все іншими очима» (1991), «Із самоти», «Медитація» (обидва — 1992) Г.-Дж. Ноуена, у періодиці та збірниках — окремі твори В. Шекспіра, М. Твена, Дж. Лондона, П. Бойла, В. Фолкнера, Д. Селінджера, Ф. О’Коннор та ін.; з ісландської: повість «Сага про малого Х’ялті» С. Йоунсена (1980). Також переклала зі шведської мови брошуру «Україна і Швеція в історичній перспективі» К. Гернера і К. Карлсона (Стокгольм, 1996), із норвезької — книгу «Волю Україні: розповідь про Миколу Радейка» К. Кристенсена (К., 1999). Підготувала низку статей в ЕСУ.

Завантажити статтю