Пшедвоєвський Войцех

ПШЕДВОЄ́ВСЬКИЙ Войцех (11. 04. 1877, с. Хлопівка, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 01. 12. 1967, м. Вроцлав, Польща) — скульптор. Навчався в майстерні П.-В. Гарасимовича (Львів, 1892–95), Художньо-промисловій школі у Львові (1895–97, 1900–03; викладачі П.-В. Гарасимович, Т. Вишньовецький) та Відні (1903–07; викладач Й. Брайтнер). У Відні виконав проєкт монументального фонтана та кам’яну статую «Саломея» (1905), зацікавився медальєрством. 1907 повернувся до Львова, де працював асистентом у відділі декоративної скульптури Художньо-промислової школи (1908–10). Крім монументальних скульптур, продовжував займатися дрібною пластикою. 1909 виконав плакету «Відпочинок гуцулів в Яремчі» (застосував імпресіоністичне, майже живописне моделювання форм і світлотіньові ефекти), 1910 — рельєфи «Солон», «Голова архангела Михаїла» і плакету з портретами подружжя К. та А. Червінських (1910), що експонував у Львові 1910. Керував Школою дерев’яного промислу (1910–18), водночас від 1912 викладав рисунок і геометрію в Реальній гімназії (обидві — м. Яворів, нині Львівської обл.). Створював медалі, зокрема на честь графа Я. Шептицького (1911), З. і А. Радзімінських (1912; обидві — срібло), професора Я. Антоневича (1913, гіпс), й плакети (понад 50), експонуючи їх на львівських виставках 1911–13. Плакети П. (домінували портрети, найвідоміші — І. Левинського, 1911, бронза; Ю. Захаревича, 1912, гіпс; митрополита Андрея Шептицького, 1913, мідь; Т. Рутовського, 1917, бронза) вирізняються вишуканою технікою, типовою для сецесії орнаментикою та лінійно-ритмічною стилізацією загальних форм. У цьому ж стилі митець модернізовував рельєфи італійського ренесансу («Мадонна з Дитям», 1911) або закопанські мотиви («Пані Ілона К.», 1911). Автор декількох рельєфних фігурних композицій («Чарівність ночі», «Клопіт Амура» (обидві — близько 1913–14), «Циганка», «На етапі»). Як монументаліст 1908 виконав у цементі з покриттям смальтою та золотом три великі фризи з постатями путті, що символізують торгівлю й ремесла, на фасаді львівської Торгово-промислової палати (нині Обласна прокуратура). На аттику сусіднього Технологічного інституту (нині Національна музична академія імені М. Лисенка) 1908 встановив відлиті в цементі статуї коваля й тесляра. Для церкви св. Юра в Яворові запроєктував вирізьбити дубовий іконостас (близько 1912). У 1918–44 працював у Станіславі (нині Івано-Франківськ) на посаді викладача Школи дерев’яного промислу, водночас — професором рисунку в Реальній школі (Третій гімназії). Продовжував виставляти свої твори у Львові, зокрема 1927 (плакети «Ф. Шопен», «І. Падеревський»), 1935 (плакету «Ю. Пілсудський», портретний медальйон історика Л. Фінкеля, 1926, бронза). Серед творів того часу — портретні плакети художника Р. Менкицького (1920), архієпископа Й. Теодоровича (1927), С. Шептицької (1938). На Личаківському цвинтарі на могилі С. Крука за його проєктом після 1922 було встановлено бронзовий медальйон з портретами подружжя Круків (нині не збережений). Брав участь у виставках у Станіславі 1928, 1932–38, був членом мистецького об’єднання «Оріон», одним із організаторів 1928 Музею Покуття. Від 1945 працював у Польщі (до 1954 — у м. Жешув, пізніше — м. Ельблонґ). Деякі твори П. зберігаються у Львівській галереї мистецтв, Музеї етнографії та художнього промислу (Львів), Національному музеї в Кракові, Мазовецькому музеї в Плоцьку (обидва — Польща).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю