Прокопович Григорій Григорович

ПРОКОПО́ВИЧ Григорій Григорович (21. 10. 1928, с. Уріж, нині Дрогобицького р-ну Львівської обл. — 30. 07. 2008, там само) — учасник національно-визвольного руху. 1944, під час на­вча­н­ня на 9-місячних курсах під­готовки вчителів у Дрогобичі, був заарештований за пі­дозрою в роз­по­всюджен­ні листівок із закликами до населе­н­ня не брати в руки зброї проти УПА, не спів­працювати з НКВС, вести роз­відку дис­локації й пере­сува­н­ня військ, допомагати бійцям УПА продовольством, одягом та іншим. Не домігшись зі­знань, через 2,5 місяці від­пустили. Учителював. Закінчив Бориславське педагогічне училище (нині Дрогобицький р-н), заочно на­вчався на історичному факультеті Львівського учительського ін­ституту. У листопаді 1948 взяв участь у створен­ні під­пільної молодіжної «Організації імені С. Бандери» з метою сприяти УПА в її боротьбі за незалежність України. Крім того, організація реалізовувала т. зв. бофони (від «бо­йовий фонд») — аркуші паперу роз­міром 104 × 10 см із зображе­н­ням тризуба в терновому вінку та написом «За Українську Соборну Державу», ціна — 5 або 10 крб. Ці бофони видавали населен­ню в обмін за допомогу пов­станцям продовольством та одягом з обіцянкою, що коли буде створена незалежна Україна, власник бофонів отримає удесятеро більше. 9 грудня 1949 заарештований, 23 лютого 1950 за звинуваче­н­ням у зраді Батьківщині засуджений до 25-ти р. по­збавле­н­ня волі, 5-ти р. засла­н­ня і 5-ти р. поразки у правах. Покара­н­ня від­бував у таборах у Казах­стані та РФ. Товаришував із М. Сорокою, П. Дужим, В. Горбовим, Ю. Литвином, зу­стрічався з митрополитом Йосифом Сліпим. 1956 йому скоротили термін до 10-ти р., 1958 звільнили. Жив у Луганській обл., працював на шахті. Взяв активну участь у діяльності під­пільної організації «Український національний фронт». 21 березня 1967 затриманий у Львові з нелегальною літературою і бофонами, 7 червня того ж року засуджений до 6-ти р. по­збавле­н­ня волі у таборах суворого режиму та 5-ти р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у мордовському таборі (РФ), де спілкувався з давніми друзями, а також Л. Лукʼяненком, Б. Ребриком, Л. Горохівським та ін. Організовував від­значе­н­ня релігійних і національних свят, на основі спогадів учасників боїв написав «Історію УПА» — 12 загальних зошитів, конфіскованих адміністрацією. П. від­бувся 5-ма добами карцеру. 1978 звільнений. Працював у Бориславі на шахті. Від 1981 — на пенсії. Із від­новле­н­ням незалежності України брав участь у роботі Всеукраїнського товариства політичних вʼязнів і ре­пресованих.