Прісовський Костянтин Адамович

Визначення і загальна характеристика

ПРІСО́ВСЬКИЙ Костянтин Адамович (10(22). 09. 1879, Київ — 15. 02. 1966, м. Мужен, Франція) — військовик. Генерал-хорунжий армії Української Держави (1918). Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (нині Харківська обл., 1901). Служив у 130-му піхотному Херсонському полку (Київ). Під час 1-ї світової війни — командир баталь­йону 278-го піхотного Кромського полку (сформований на базі 130-го піхотного Херсонського полку), командир 280-го піхотного Сурського полку, командир бригади 182-ї піхотної дивізії, начальник 10-ї Турке­станської стрілецької дивізії. Після більшовицького пере­вороту 1917 повернувся до Києва. На чолі офіцерського загону брав участь у боях за місто з червоногвардійцями М. Мурав­йова. У лютому 1918 із роз­різнених українських частин сформував і очолив Окремий Запорозький загін (згодом — бригада), що звільнив Житомир, м. Бердичів (нині Житомирська обл.), Київ (разом із загонами С. Петлюри та Є. Коновальця). У березні 1918 — губернський комен­дант Київщини. За геть­мана П. Скоропадського — комен­дант Києва, командувач військами у місті. Після антигеть­манського пов­ста­н­ня від­мовився служити Директорії УНР, 1919 вступив до Збройних сил Пів­дня Росії. При­значений генералом для доручень у справах України для організації контактів із пов­станським рухом. Від 1920 — на еміграції у Туреч­чині, Болгарії, Югославії, Франції. Був начальником Костянтинівського військового училища (остан­ній випуск — 1922), почесним головою Обʼ­єд­на­н­ня колишніх юнкерів і викладачів Чугуївського піхотного юнкерського училища. Під­тримував звʼязок із геть­маном П. Скоропадським.

Літ.: Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю