Перепелюк Володимир Максимович

ПЕРЕ­ПЕЛЮ́К Володимир Максимович (08(21). 11. 1910, с. Боришківці, нині Камʼянець-Подільського р-ну Хмельницької обл. — 03. 07. 2000, смт Вороновиця Він­ницького р-ну Він­ницької обл.) — кобзар, прозаїк. Закінчив бібліотечні курси у Камʼянці-Подільському (1934). Працював бібліотекарем Вороновицького сільськогосподарського технікуму. 1939 брав участь у 1-й Республіканській нараді народних спів­ців і поетів. Був послідовником кобзарських традицій Є. Мовчана. 1944—70 — соліст Державного українського народного хору імені Г. Верьовки (Київ). Автор дум «Про Семена Палія», «Слава, Слава Кобзареві», «Думи про визволе­н­ня України», пісень «Ой прослалась доріженька», «Ой на тину на лозовім», «Тихо над річкою», «При­йшла осінь-жовтівочка», а також на слова Т. Шевченка («Тече вода в синє море», «За думою дума роєм вилітає», «Не женися на багатій»), С. Ру­данського, П. Тичини. Виконував пісні у фільмах «Поема про море» (1958, режисер Ю. Солнцева), «Сліпий музикант» (1960, режисер Т. Лукашевич; обидва — «Мосфільм»). Від 1970-х рр. жив у Вороновиці, ви­ступав з грою на кобзі та спів­ом. Виготовляв художні декорації з гілок, корі­н­ня дерев тощо, зокрема створив колекцію «Геніальна художниця природа» (нараховує 86 предметів). Опублікував документальну роз­повідь «Повість про народний хор» (1970); твори для дітей: повість «Ой у лісі, лісі зеленому» (1969) і зб. оповідань «Ось вони які…» (1981; усі — Київ); спогади про П. Тичину, Г. Верьовку. 2000 у Вороновиці в приміщен­ні палацу Грохольських—Можайських від­крито кімнату-музей, присвячену П., 2001 започатковано обласне свято кобзарського мистецтва імені П. «Струни вічності».

Завантажити статтю