Перепелюк Володимир Максимович
ПЕРЕПЕЛЮ́К Володимир Максимович (08(21). 11. 1910, с. Боришківці, нині Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. — 03. 07. 2000, смт Вороновиця Вінницького р-ну Вінницької обл.) — кобзар, прозаїк. Закінчив бібліотечні курси у Кам’янці-Подільському (1934). Працював бібліотекарем Вороновицького сільськогосподарського технікуму. 1939 брав участь у 1-й Республіканській нараді народних співців і поетів. Був послідовником кобзарських традицій Є. Мовчана. 1944–70 — соліст Державного українського народного хору імені Г. Верьовки (Київ). Автор дум «Про Семена Палія», «Слава, Слава Кобзареві», «Думи про визволення України», пісень «Ой прослалась доріженька», «Ой на тину на лозовім», «Тихо над річкою», «Прийшла осінь-жовтівочка», а також на слова Т. Шевченка («Тече вода в синє море», «За думою дума роєм вилітає», «Не женися на багатій»), С. Руданського, П. Тичини. Виконував пісні у фільмах «Поема про море» (1958, режисер Ю. Солнцева), «Сліпий музикант» (1960, режисер Т. Лукашевич; обидва — «Мосфільм»). Від 1970-х рр. жив у Вороновиці, виступав з грою на кобзі та співом. Виготовляв художні декорації з гілок, коріння дерев тощо, зокрема створив колекцію «Геніальна художниця природа» (нараховує 86 предметів). Опублікував документальну розповідь «Повість про народний хор» (1970); твори для дітей: повість «Ой у лісі, лісі зеленому» (1969) і зб. оповідань «Ось вони які…» (1981; усі — Київ); спогади про П. Тичину, Г. Верьовку. 2000 у Вороновиці в приміщенні палацу Грохольських–Можайських відкрито кімнату-музей, присвячену П., 2001 започатковано обласне свято кобзарського мистецтва імені П. «Струни вічності».
Рекомендована література
- Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні. К., 1980;
- Мацько В. Літературне Поділля. Хм., 1991;
- Лазаренко В. Забутий кобзар // Вінн. вісті. 1993, січ.;
- Волошенюк І. Пам’яті Володимира Перепелюка // Хочу все знати: спецвип. «Вінниччини». 2000, 5 лип.
Завантажити статтю
Людина 
