Польовий Валерій Петрович

Визначення і загальна характеристика

ПОЛЬОВИ́Й Валерій Петрович (03. 06. 1927, Одеса — 02. 05. 1986, Київ) — композитор, музичний редактор, педагог. Брат Геннадія, батько Вікторії Польових. Виховувався батьком — спів­аком хорової капели П. Могилою (у звʼязку із спів­звучністю прі­звища з ві­домим українським політичним і церковним діячем взяв інше прі­звище — Польовий). Член СКУ (1955). Закінчив Київську консерваторію (1950, кл. композиції Б. Лятошинського). Був рекомендований до аспірантури, але його разом із братом заарештували за сфабрикованим звинуваче­н­ням в організації антирадянської молодіжної партії. 1950—54 пере­бував на заслан­ні в Казахській РСР (на мідних копальнях у Джезказгані, нині Жезказган). 1954 реабілітований, повернувся до Києва. 1955—56 — викладач музичних шкіл Києва, 1956—61 — музичний редактор Видавництва образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1962—63 — українського від­діле­н­ня видавництва «Советский композитор», 1963—65 — видавництва «Мистецтво», 1966 — старший методист Центрального будинку народної творчості УРСР; 1973—76 — консультант СКУ, 1976—86 — консультант Київської організації СКУ. Твори П., пере­важно інструментальні, активно роз­вивали репертуар для низки народних інструментів — цимбалів, бандури, домри, баяна, різного типу сопілок. У музиці від­чутно стилістику фольклоризму з орієнтацією на народно-пісен­ні джерела й жанри. Один із перших в Україні адептів кольоро-музичного синтезу, показував екс­периментальні композиції із залуче­н­ням нових світлових засобів творчості. Автор «Книги о цветомузыке» (1970-і рр., рукопис). У Меморіальній квартирі-музеї Б. Лятошинського зберігається листува­н­ня П. з Б. Лятошинським.

Тв.: вокально-симфонічні — Реквієм памʼяті І. Хоменка на слова І. Драча, М. Коротича, І. Він­грановського (1975—80); для симфонічного оркестру — Поема (1950), Український танець (1952), поема «Пісня» (1960), Два вальси (1961), Сатиричне скерцо (1962), «Жовтневе привіта­н­ня» (1967), Українська сюїта № 1, Святкова увертюра (обидві — 1970), Концерт для 2-х скрипок з орке­стром (1986); для оркестру народних інструментів — скерцо «Космонавти» (1962), картина «Зачаровані далі» (1963), «Спів­аночки» (1968), поема «Чуєш, брате мій» (1969), Українська сюїта № 2, «Коломийки» (обидва —1970), 2 концерти для цимбалів з орке­стром народних інструментів (1972, 1982); камерно-інструментальні — 2 струн­ні квартети (1949, 1973), для альта і фортепіано — Соната (1964); для деревʼяних і мідних духових інструментів — Сюїта, 2 концертні пʼєси (усі — 1966), Елегія (1978); для фортепіано — 2 поеми (1948); для народних інструментів — Соната для домри й фортепіано (1964), Сюїта для дуету бандур (1966), Сюїта для балалайки й фортепіано (1967), Концертна фантазія для балалайки й фортепіано (1971), Елегія для 6-струн­ної гітари (1971), Думка для кобзи й фортепіано (1982); романси й пісні на слова В. Вернадського, Л. Забашти, Т. Коломієць, І. Неходи, І. Хоменка, С. Єсеніна; обробки народних пісень для капели бандуристів тощо.

Літ.: В. П. Полевой (Памяти ушедших) // Сов. музыка. 1986. № 8; Польова В. Листи Б. Лятошинського до В. Польового // Музика. 1996. № 1; Кузик В. Митець і система. До 80-річного ювілею В. П. Польового // Там само. 2007. № 5.

В. В. Кузик

Завантажити статтю