Польовий Валерій Петрович
Визначення і загальна характеристика
ПОЛЬОВИ́Й Валерій Петрович (03. 06. 1927, Одеса — 02. 05. 1986, Київ) — композитор, музичний редактор, педагог. Брат Геннадія, батько Вікторії Польових. Виховувався батьком — співаком хорової капели П. Могилою (у зв’язку із співзвучністю прізвища з відомим українським політичним і церковним діячем взяв інше прізвище — Польовий). Член СКУ (1955). Закінчив Київську консерваторію (1950, кл. композиції Б. Лятошинського). Був рекомендований до аспірантури, але його разом із братом заарештували за сфабрикованим звинуваченням в організації антирадянської молодіжної партії. 1950–54 перебував на засланні в Казахській РСР (на мідних копальнях у Джезказгані, нині Жезказган). 1954 реабілітований, повернувся до Києва. 1955–56 — викладач музичних шкіл Києва, 1956–61 — музичний редактор Видавництва образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1962–63 — українського відділення видавництва «Советский композитор», 1963–65 — видавництва «Мистецтво», 1966 — старший методист Центрального будинку народної творчості УРСР; 1973–76 — консультант СКУ, 1976–86 — консультант Київської організації СКУ. Твори П., переважно інструментальні, активно розвивали репертуар для низки народних інструментів — цимбалів, бандури, домри, баяна, різного типу сопілок. У музиці відчутно стилістику фольклоризму з орієнтацією на народно-пісенні джерела й жанри. Один із перших в Україні адептів кольоро-музичного синтезу, показував експериментальні композиції із залученням нових світлових засобів творчості. Автор «Книги о цветомузыке» (1970-і рр., рукопис). У Меморіальній квартирі-музеї Б. Лятошинського зберігається листування П. з Б. Лятошинським.
Додаткові відомості
- Основні твори
- вокально-симфонічні — Реквієм пам’яті І. Хоменка на слова І. Драча, М. Коротича, І. Вінграновського (1975–80); для симфонічного оркестру — Поема (1950), Український танець (1952), поема «Пісня» (1960), Два вальси (1961), Сатиричне скерцо (1962), «Жовтневе привітання» (1967), Українська сюїта № 1, Святкова увертюра (обидві — 1970), Концерт для 2-х скрипок з оркестром (1986); для оркестру народних інструментів — скерцо «Космонавти» (1962), картина «Зачаровані далі» (1963), «Співаночки» (1968), поема «Чуєш, брате мій» (1969), Українська сюїта № 2, «Коломийки» (обидва –1970), 2 концерти для цимбалів з оркестром народних інструментів (1972, 1982); камерно-інструментальні — 2 струнні квартети (1949, 1973), для альта і фортепіано — Соната (1964); для дерев’яних і мідних духових інструментів — Сюїта, 2 концертні п’єси (усі — 1966), Елегія (1978); для фортепіано — 2 поеми (1948); для народних інструментів — Соната для домри й фортепіано (1964), Сюїта для дуету бандур (1966), Сюїта для балалайки й фортепіано (1967), Концертна фантазія для балалайки й фортепіано (1971), Елегія для 6-струнної гітари (1971), Думка для кобзи й фортепіано (1982); романси й пісні на слова В. Вернадського, Л. Забашти, Т. Коломієць, І. Неходи, І. Хоменка, С. Єсеніна; обробки народних пісень для капели бандуристів тощо.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
