Поклад Наталка

ПО́КЛАД Наталка (Наталія Іванівна; 03. 09. 1951, с. Манькiвка Бершадського, нині Гайсинського р-ну Вiн­ницької обл.) — письмен­ниця, пере­кладачка, громадська діячка. Членкиня НСПУ (1988) та НСЖУ (2011). Премії імені Є. Маланюка (1993), імені М. Коцюбинського (1999), «Благовіст» (2000), імені М. Бек (Канада, 2002), імені Н. Забіли (2010), «Кришталевий птах», журналу «Березіль» (обидві — 2012), імені В. Юхимовича, Фонду імені Воляників-Швабінських при Фундації УВУ в Нью-Йорку (США; обидві — 2013), імені Олександра Олеся (2014), імені В. Забаштанського (2020). Закiнчила Балтське педагогічне училище (Одеська обл., 1970) та Київський університет (1976). Учителювала на Вiн­нич­чинi та в Києві; працювала у видавництвах Київського університету й «Веселка», в журналах «Київ» і «Між­народний туризм», Ін­ституті мистецтво­знавства, фольклористики та етнології НАНУ, НДІ україно­знавства МОН України, Між­регіональній академії управлі­н­ня персоналом, газеті «Вісник Чорнобиля». Входила до першого правлі­н­ня Товариства української мови імені Т. Шевченка (1988—91; згодом — «Просвіта»). Була серед тих, хто від­новлював і роз­будовував Союз українок в Україні. Дебютувала новелами в бершадській ра­йон­ній газеті (1970). Поезiя П., зокрема громадянська лірика, по­значена патетичнiстю та сповiдальнiстю водночас. Коло її образiв — любов, свобода, минуле й майбутнє України, у звернен­нi до яких йдеться про самови­значе­н­ня як на особистiсному, так i на етнiчному рiвнях. Пише й для дiтей — збірки віршів «Хрущикова наука» (1993), «Абетка» (2003), «Небилиці» (2008), «Чарівні шовковиці» (2010), «Сонячні віршики» (2011), «Ходить червень-чародій» (2013), «Ластівчин привіт» і «На веселій вулиці» (обидві — 2014); збірка казок «День проща­н­ня з осін­ню» (2019). Авторка книжки новел «Райські яблучка» (2013); фольклорного ви­да­н­ня «Маньківське весі­л­ля (запис древнього весільного обряду)» (2003; 2011), художньо-публіцистичних — «Майстер, або Терни і лаври Івана Гончара» (2007), «У всесвіті Івана Гончара» (2011; усі — Київ), художньо-етно­графічного — «Там Буг Пів­ден­ний, там душа моя…» (В., 2021). Спів­укладачка посібника з україно­знавства «Слово» (К., 2003). Пере­клала з польської мови окремі твори Д. Лебьоди, Д. Костевич, Н. Хаджиніколау, з російської — О. Матвєєва (збірка «Знов до тебе спішу я, Долоч­чя», К., 2016). Низку творів П. пере­кладено білоруською, російською, польською, іспанською, німецькою мовами, зокрема німецькою — А.-Г. Горбач.

Завантажити статтю