ПАТРИЛЯ́К Казимир Іванович (16. 12. 1938, с. Нагоряни, нині Сяноцького повіту Під­карпатського воєводства, Польща — 03. 04. 2015, Київ, похований у с. Гаї Роз­тоцькі Зборівського, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) — хімік. Батько Івана та Любові Патриляків. Доктор хімічних наук (1986). Заслужений діяч науки і техніки України (2015, посмертно). Державна премія України в галузі науки і техніки (2014). Народився на Лемківщині, 1946 родину П. пере­селено до с. Гаї Роз­тоцькі. Закінчив Львівський політехнічний ін­ститут (1961). Працював в Ін­ститутах хімії полімерів та мономерів (1961–63), хімії високомолекулярних сполук (1963–77), фізико-органічної хімії та вуглехімії (1982–89) АН УРСР; 1990–2012 — завідувач від­ділу каталітичного синтезу Ін­ституту біо­органічної хімії та нафтохімії НАНУ (усі — Київ). Водночас викладав у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний ін­ститут». Ви­вчав про­блеми адсорбції, каталізу, нафтопереробки, нафтохімії та суміжних галузей. Виявив коливальний характер процесу утворе­н­ня сполук включе­н­ня, процесу адсорбції, пере­бігу карбоній-іон­них гетероген­но-каталітичних реакцій. Роз­робив технологію синтезу цеолітів і сучасних цеолітних каталізаторів нафтопереробки та нафтохімії на основі українських мінеральних ресурсів. Очолював роботи з пило­пригніче­н­ня та закріпле­н­ня пилястих територій у зоні від­чуже­н­ня ЧАЕС (1986–88).