Перфецький Євген Юліанович
ПЕРФЕ́ЦЬКИЙ Євген Юліанович (10. 04. 1888, с. Носів Холмської губ., нині Люблінського воєводства, Польща — 18. 08. 1947, м. Бардіїв, нині Словаччина, похований у Братиславі) — історик. Двоюрідний брат Р. Перфецького. Член Братиславського наукового товариства (1926). Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1912), де був залишений для підготовки до професорського звання (учень О. Шахматова). 1912–14 проходив стажування у Віденському університеті. Від 1917 жив і працював у Києві. Був секретарем першого Тимчасового комітету із заснування Національної бібліотеки України, разом із В. Кордтом написав проєкт її статуту, вміщував публікації у виданнях УАН. 1919 отримав докторську габілітацію у Київському університеті, відтоді — його приват-доцент. 1921 виїхав до Чехо-Словаччини. 1922 вдруге габілітувався у Братиславському університеті, де й працював: від 1934 — екстраординарний, від 1939 — ординарний професор, водночас 1946–47 — декан філософського факультету. Досліджував історію Київської Русі, Закарпаття, Польщі, Угорщини.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Обзоръ Угрорусской историографіи. Петроградъ, 1915; Угорська Русь в XVII ст. // Україна. 1917. Кн. 3–4; Іоанникій Базилович та його Brevis notitia. К., 1918; Русские летописные своды и их взаимоотношения. Братислава, 1922; Василій Тарасович, єпископ Мукачевский: до історії початків церковної унії в Підкарпаттю // Наук. зап. т-ва «Просвіта». Уж., 1923. Т. 2; Sociálně-hospodářské poměry Podkarpatské Rusi ve století XIII.―XV. Bratislava, 1924; Перемишельський літописний кодекс першої редакції в складі хронік Яна Длугоша // Зап. НТШ. 1927. Т. 147; 1928. Т. 149; 1931. Т. 151; «Historia Polonica» Jana Długosza a ruské latopisectvi. Praha, 1932.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
