Поташ Мар’ян

ПО́ТАШ Мар’ян (02. 03. 1918, м. Пряшів, нині Словаччина — 23. 02. 2006, там само) — церковний діяч. Навчався у Руській греко-католицькій міській школі в Пряшеві. 1932 вступив на новіціят до ЧСВВ у Мукачеві. 1937 закінчив Мукачівську гімназію, продовжив навчання у Руській греко-католицькій духовній семінарії в Ужгороді. 1939 склав вічні обіти, навчався у греко-католицькій семінарії у м. Оломоуц (нині Чехія) та Пряшівській богословській семінарії. 1943 єпископ П. Ґойдич рукопоклав його на священника. Працював вихователем інтернату Руської учительської семінарії у Пряшеві, 1945–48 заочно навчався на юридичному факультеті Карлового університету в Празі. Влітку 1948 заарештований органами чехословацької безпеки та засуджений до 10-ти р. тюрми. 1954 звільнений та направлений на примусове місце проживання у Північній Чехії. 1958 засуджений вдруге, 1960 звільнений на підставі загальної амністії, однак мав сувору заборону повернутися у Словаччину. Працював будівельником, заочно закінчив електротехнічний технікум. На хвилях Празької весни 1968 повернувся до Пряшева, де активно долучився до процесу відновлення греко-католицької Церкви. Завдяки його зусиллям (всупереч волі місцевої влади) було ексгумовано останки єпископа П. Ґойдича і перевезено до Пряшева. 1972 у Чехії таємно висвячений на єпископа. Ватикан пізніше визнав це свячення правдивим, але не повністю законним і призначив на пост єпископа Пряшівської єпархії людину словацької орієнтації. Душпастирював 25 р. у с. Вишній Орлик Пряшівського краю. 1970–94 — пртоігумен (провінціал) ЧСВВ, редактор часописів «Благовісник», «Slovo». Опублікував два томи життєписа єпископа П. Ґойдича «Життя, віддане Богові» (Л., 1994–95; словацькою — 1999), низку «самвидавчих» книжок, статей, як член комісії із благоречення єпископа П. Ґойдича сприяв його канонізації. З ініціативи П. відновлено монастирі ЧСВВ у Красном Броді, Пряшеві та Требішові, реконструйовано церкву на Буковій Гірці.

Завантажити статтю