Поташ Мар’ян

ПО́ТАШ Марʼян (02. 03. 1918, м. Пряшів, нині Словач­чина — 23. 02. 2006, там само) — церковний діяч. На­вчався у Руській греко-католицькій міській школі в Пряшеві. 1932 вступив на новіціят до ЧСВВ у Мукачеві. 1937 закінчив Мукачівську гімназію, продовжив на­вча­н­ня у Руській греко-католицькій духовній семінарії в Ужгороді. 1939 склав вічні обіти, на­вчався у греко-католицькій семінарії у м. Оломоуц (нині Чехія) та Пряшівській богословській семінарії. 1943 єпис­коп П. Ґойдич рукопоклав його на священ­ника. Працював вихователем інтернату Руської учительської семінарії у Пряшеві, 1945—48 заочно на­вчався на юридичному факультеті Карлового університету в Празі. Влітку 1948 заарештований органами чехословацької без­пеки та засуджений до 10-ти р. тюрми. 1954 звільнений та направлений на примусове місце прожива­н­ня у Пів­нічній Чехії. 1958 засуджений вдруге, 1960 звільнений на під­ставі загальної амністії, однак мав сувору заборону повернутися у Словач­чину. Працював будівельником, заочно закінчив електротехнічний технікум. На хвилях Празької весни 1968 повернувся до Пряшева, де активно долучився до процесу від­новле­н­ня греко-католицької Церкви. Завдяки його зуси­л­лям (всупереч волі місцевої влади) було ексгумовано останки єпис­копа П. Ґойдича і пере­везено до Пряшева. 1972 у Чехії таємно висвячений на єпис­копа. Ватикан пізніше ви­знав це свяче­н­ня правдивим, але не повністю закон­ним і при­значив на пост єпис­копа Пряшівської єпархії людину словацької орієнтації. Душпастирював 25 р. у с. Вишній Орлик Пряшівського краю. 1970—94 — пртоігумен (провінціал) ЧСВВ, редактор часописів «Благовісник», «Slovo». Опублікував два томи жит­тєписа єпис­копа П. Ґойдича «Життя, від­дане Богові» (Л., 1994—95; словацькою — 1999), низку «самвидавчих» книжок, статей, як член комісії із благорече­н­ня єпис­копа П. Ґойдича сприяв його канонізації. З ініціативи П. від­новлено монастирі ЧСВВ у Красном Броді, Пряшеві та Требішові, реконстру­йовано церкву на Буковій Гірці.

Завантажити статтю