ПРИСТА́Й-ОГОНО́ВСЬКА Наталка (10. 06. 1899, с. Лагодів Пере­мишлянського пов., нині Львівського р-ну Львівської обл. — 26. 02. 1969, Львів) — живописець. Дружина В. Огоновського. На­вчаючись в Українській жіночій гімназії сестер василіянок у Львові (1912–17), у старших класах від­відувала майстерню О. Новаківського, а після закінче­н­ня брала в нього приватні лекції рисунку. У березні 1923 стала однією із пʼяти перших учнів його школи. У роки 1-ї світової війни працювала в Українському жіночому товаристві допомоги Українським Січовим стрільцям (УСС). 1923–26 на­вчалася на філософському факультеті Ві­денського університету. Повернувшись до Львова 1927, ві­ді­йшла від систематичної творчої праці в малярстві; викладала українську мову в консерваторії (1939–41), англійську мову в медичному ін­ституті (1944–64). У вільний від роботи час малювала, вишивала. У низці олійних та рисункових композицій, що збереглися в приватних колекціях львівʼян («Спокушува­н­ня Христа», 1926; 2 ескізи до композиції «Пієта» (або «Плата за волю», 1920), навіяні трагічною звісткою про загибель брата — хорунжого УСС Т. Пристая), виразно прочитується властива художниці гострота й оригінальність образного мисле­н­ня, нахил до філософського, символіко-алегоричного трактува­н­ня образів. Серед інших її творів від­значимо: «Квіти» (1918), «Посмертний порт­рет діда Бачинського» (1922), «Автопорт­рет на тлі весняних квітів» (1923). Роботи П.-О. екс­понували 1998 в Національному музеї у Львові на ви­ставці, присвяченій 75-літтю заснува­н­ня Мистецької школи О. Новаківського.