ОГОНО́ВСЬКИЙ Володимир Петрович (09. 06. 1896, містечко Нижнiв, нині село Івано-Фр. р-ну Iвано-Фр. обл. — 17. 03. 1970, Львiв) — економіко-гео­граф, демо­граф, економіст. Син Петра, брат Людомира Огоновських, племін­ник Іларія, Миколи та Омеляна Огоновських і К. Левицького, чоловік Н. Пристай-Огоновської. Кандидат економічних наук (1949). Дійсний член НТШ (1937). Закiн. 1-у Львiв. г-зiю (1915). Навч. у Львiв. (1917), Вiден. (1921–22) та Карловому (Прага, 1923) університетах. Під наук. керівництвом С. Рудницького захистив дис. «Роз­виток заселе­н­ня Східноєвропейсь­кого степу» і здобув ступ. д-ра природн. н. (1926). Брав участь у Визв. змага­н­нях 1917–21. Був спів­засн. легал. кооп. видавн.-торг. спілки «Книжка» у Львові (1929). Заарешт. 1931, засудж. на «Луцькому процесі 57-ми» до 3-х р. увʼязне­н­ня. Після звільне­н­ня був бібліотекарем і секр. Статист. комісії НТШ у Львові, де разом з І. Карпинцем упорядкував архіви УГА і Легіону УСС. У НТШ тісно спів­працював із В. Кубі­йовичем. У 1930-х рр. працював у часописах «Свiтло», «Сила», «Наша Батькiвщина» та iн., у гол. ред. «Української Загальної Енци­кльо­педiї», до якої пiдготував низку країно­знав. статей. 1940–41, 1944–46 — зав., 1946–49 — старший науковий спів­робітник Львів. вiд­дiлу Ін­ституту економіки АН УРСР; 1949–50 — доцент Львiв. торг.-екон. ін­ституту; 1951–52 — зав., 1952–59 — старший науковий спів­робітник від­ділу економіки, 1959–79 — від­ділу історії Iн-ту сусп. наук АН УРСР (Львiв). Наукові дослідже­н­ня: економiка та iсторiя нар. господарства; демо­графiя; працересурс. потенцiал Зх. регiону України; екон. i соц. гео­графiя. Ви­вчав про­блеми крає­знавства i топономастики.