Пенінська зона

ПЕНІ́НСЬКА ЗО́НА  — геологічна структура Карпатської покривно-складчастої споруди (див. Карпатська складчаста система). П. з., що за межами України відома як Пенінський кліповий пояс (англ. Pieniny Klippen Belt), відділяє Центральні Західні Карпати, представлені кристалічними масивами — давніми доальпійськими метаморфічними і магматичними породами та їх осадовою оболонкою, від Зовнішніх Карпат, складених мезозойсько-кайнозойськими переважно флішевими утвореннями. П. з. заповнена відкладами, накопиченими в юрському, крейдовому та палеогеновому періодах в океані Тетис — у так званому Альпійському Тетисі, що поєднувався з Атлантичним океаном. Вона простягається вузькою смугою (шириною від перших сотень метрів до 20 км) від Західної Словаччини на схід через Польщу та Україну до Румунії. Характерною її ознакою є наявність кліпів — жорстких блоків, складених переважно вапняками юри та нижньої крейди, що розміщені серед відносно пластичних мергелистих і флішевих відкладів крейди–палеогену. Кліпи мають розміри до сотень метрів і часто добре виражені в рельєфі, формуючи мальовничі скелі — об’єкти геотуризму.

Польські та словацькі геологи виділяють у Пенінському кліповому поясі декілька типів стратиграфічних послідовностей, кожна з яких накопичувалася в певних палеогеографічних умовах. Головними з них є Пенінська (sensustricto) та Чорштинська послідовності. У Пенінській послідовності розвинені середньоюрські-ранньокрейдові радіолярити — кременисті відклади з радіоляріями, що накопичувалися в глибоководних умовах нижче глибини розчинення кальциту (англ. CCD — calcite compensation depth). У Чорштинській послідовності є середньоюрські-ранньокрейдові вапнисті збагачені різноманітною біотою відклади, що формувалися в мілководних умовах. Між Пенінською та Чорштинською виділяють ще декілька типів послідовностей, утворених у перехідній зоні від мілководдя до глибин нижче CCD. В Україні П. з. простягається від кордону зі Словаччиною до басейну р. Тересва, де занурюється під неогенові відклади Закарпатської западини. Неогенові відклади та вулканічні породи Вигорлат-Гутинського пасма місцями повністю перекривають П. з. з південного заходу в басейнах річок Уж, Латориця, Боржава та Ріка. У межиріччі Ужа та Боржави П. з. на північному сході межує з Зовнішніми (Флішевими) Карпатами. У межиріччі Боржави та Тересви П. з. на північному сході контактує з палеогеновим флішем Монастирецького покриву, що облямовує з південного заходу Мармароський кристалічний масив та його осадову оболонку включно з Мармароською кліповою зоною. Тобто, П. з. на південному сході вклинюється між Центральними Східними Карпатами (Мармароський масив) і Центральними Західними Карпатами.

П. з. складена нижньоюрськими вапняками, місцями пісковиками та гравелітами; середньо-верхньоюрськими вапняками (зокрема й кріноїдними або збагаченими амонітами); титон-неокомськими пелітоморфними вапняками з прошарками кременів (свалявська світа); апт-сеноманськими зеленими, сірими з рожевими прошарками мергелями (тисальська світа); турон-маастрихтськими переважно червоними мергелями й аргілітами (зокрема й глоботрункановими мергелями), що заміщуються флішем ярмутської світи у верхах свого розрізу. Більшість цих відкладів, вірогідно, відносяться до Чорштинської послідовності або до близьких до неї утворень. Вони зі структурною незгідністю перекриті еоценовими конгломератами, гравелітами, піскувато-глинистими верствами (вульховчицька світа). Юрсько-неокомські вапняки формують кліпи, що облямовуються пластичними мергелями тисальської і пухівської світ. По суті, кліпи і їх оболонка формують меланж (тектонічну суміш), завершення формування якого фіксується незгідним заляганням еоценових конгломератів вульхівчицької світи.

Осадовий басейн Пенінського кліпового поясу зародився в ранній юрі у рифтовій зоні, утвореній при відділенні мікроконтиненту (північної частини терейну Алькапа, куди входив масив Центральних Західних Карпат) від Євразійського континенту. В середній юрі у даному басейні виокремилися Чорштинське підняття та Пенінський (sensustricto) глибоководний басейн, розміщений між цим підняттям і масивом Центральних Західних Карпат. Пенінський глибоководний басейн був частиною Альпійського Тетису і можливо підстелювався океанічною корою. Протягом пізньої крейди — раннього палеогену басейн Пенінського кліпового поясу поступово закривався внаслідок субдукції основи седиментаційного басейну під масив Центральних Західних Карпат. Осади були повністю зірвані зі своєї основи, при цьому мілководні і глибоководні седиментаційні послідовності були дуже зближені та насунені одна на одну, місцями перетворені в меланж. Так сформувалася насувна споруда — акреційна призма, що в палеогені стала південною окраїною Зовнішньокарпатського флішевого басейну. При пізніших рухах внаслідок повної колізії (зіткнення) мікроконтинентів (Алькапа та Тисія-Дакія) з Європою Пенінський кліповий пояс зазнав інтенсивного стискування та зсувних деформацій, значно звузився, внаслідок чого утворилася сучасна його структура.

Рекомендована література

1. Тектоника Украинских Карпат (объяснительная записка к тектонической карте Украинских Карпат масштаба 1:200 000). К., 1986;
   Google Scholar Internet
2. Круглов С. С., Гурський Д. С. Тектонічна карта України масштабу 1:1 000 000. К., 2007;
   Google Scholar Internet
3. D. Plašienka, J. Soták. Evolution of Late Cretaceous-Palaeogene synorogenic basins in the Pieniny Klippen Belt and adjacent zones (Western Carpathians, Slovakia): Tectonic controls over a growing orogenic wedge // Annales Societatis Geologorum Poloniae. 2015. Vol. 85;
   Google Scholar Internet
4. J. Golonka, M. Krobicki, A. Waśkowska. The Pieniny Klippen Belt in Poland // Geology, Geophysics and Environment. 2018. Vol. 44;
   Google Scholar Internet
5. S. M. Schmid, B. Fügenschuh, A. Kounov et al. Tectonic units of the Alpine collision zone between Eastern Alps and western Turkey // Gondwana Research. 2020. Vol. 78.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю