Передкарпатська нафтогазоносна область

ПЕРЕДКАРПА́ТСЬКА НАФТОГАЗОНО́СНА О́БЛАСТЬ  — складова частина Карпатської нафтогазоносної провінції Західного нафтогазоносного регіону України. До П. н. о. належать 3 нафтогазоносні райони: Більче-Волицький, Бориславсько-Покутський та Платформного автохтону Карпат; а також Самбірський перспективний район. Більче-Волицький район і район Платформного автохтону Карпат є утвореннями, що сформувалися в осадових басейнах і нікуди не переміщувалися, а Бориславсько-Покутський і Самбірський райони є алохтонними, що виникли внаслідок насуву Карпат на Східноєвропейську платформу з горизонтальним переміщенням порід на десятки кілометрів від місця седиментації відкладів (тектонічні покриви).

Локальні структури Більче-Волицького району та Платформного автохтону Карпат — це великі (5–10 км), переважно ізометричні пологі (з амплітудою 20–50 м) антиклінальні складки порівняно простої будови. Південно-західні частини деяких з них зрізані стебницьким насувом, яким переміщувалися породи з боку Карпат. Геологічний розріз Більче-Волицького району складений відкладами мезозою та неогену. У мезозойському розрізі продуктивні товщі представлені пористо-кавернозно-тріщинуватими вапняками верхньої юри та пісковиками нижньої і верхньої крейди. У неогенових відкладах нафтогазоносними є лінзи пісковиків косівської світи баденського ярусу (до 1200 м) і більш витримані піщані пласти дашавської світи сарматського ярусу (до 3500 м), з якими пов’язані більшість родовищ нафти і газу. Продуктивними у розрізі Платформного автохтону Карпат є пласти органогенно-уламкових вапняків верхньої юри, пісковиків верхньої крейди та неогену.

Структури Бориславсько-Покутського та Самбірського районів значно дислоковані, насунені одна на одну з південного заходу на північний схід дугоподібними порушеннями, утворюючи декілька ярусів антиклінальних складок. Південно-західні крила складок порівняно пологі (10–30 °), а північно-східні — круті (60–80 °). Подекуди трапляються і перевернуті складки. Антикліналі вузькі (1–2 км) і протяжні (8–12 км), їхні шарніри нахилені до південного заходу. Амплітуди антикліналей коливаються в межах від декількох сотень метрів до 1,5 км і більше. Складки розбиті на окремі блоки значною кількістю поперечних порушень з амплітудами зазвичай 50–200 м, що разом з основними поздовжніми порушеннями насувного характеру з амплітудами переміщення від 200–300 м до декількох кілометрів є екранами для нафтових і газових скупчень. Антикліналі згруповані у вузькі структурні лінії північно-західного простягання. На поверхні ширина Бориславсько-Покутської зони змінюється від 500–600 м на північному заході до 15–18 км на південному сході регіону. На глибині вона більша за рахунок частини, що перекрита насувом Скибової зони Карпат, і становить відповідно 7–17 і 25–27 км. Товщина покриву прогнозується в межах 6–7 км. Продуктивний розріз Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району представлений відкладами палеогену і неогену. Палеогенові утворення (350–2500 м) мають типову флішеву будову — тонкоритмічне перешаровування пісковиків, алевролітів, аргілітів, гравелітів та вапняків. Нафтогазоносним пластам пісковиків притаманна значна літологічна невитриманість. З пісковиками ямненської, манявської, вигодської, бистрицької і менілітової світ пов’язані основні родовища району. Палеогенові утворення перекриті так званою нижньою моласою неогену (1700–3800 м), складеною переважно піщано-глинистою флішоїдною товщею та глинисто-соленосними відкладами воротищенської світи. Нижня моласа є регіональною покришкою для вуглеводневих покладів палеогену.

На відміну від Бориславсько-Покутського району, Самбірський район складений системою лінійних складок з більш повним розвитком синклінальних структур і меншою кількістю насувів і поперечних розривів. Його ширина максимальна на північному заході (25–30 км) і мінімальна на південному сході (1–3 км). Товщина покриву складає відповідно 4–5 км і 0,1–1,5 км. Порівняно з бориславсько-покутським розрізом у ньому відсутня флішева компонента, а нижня моласа доповнена сіроколірною глинисто-піщаною галицькою світою (до 1500 м). У її складі подекуди розкрита калуська соленосна товща (до 500 м), а також повніше представлена верхня моласа сумарною товщиною до 500 м. Промислових скупчень вуглеводнів у районі не виявлено.

Станом на 1 січня 2023 у П. н. о. встановлено 118 родовищ вуглеводнів. У Більче-Волицькому нафтогазоносному районі відкриті переважно газові родовища. Там виявлені 62 газових, 5 газоконденсатних та 2 нафтових родовища, що пов’язані з антиклінальними пастками. За типом поклади переважно пластові склепінні, часто тектонічно екрановані і літологічно обмежені. Найбільшими газовими родовищами є Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Опарське, Дашавське, з яких видобуто відповідно 42 281, 41 464, 30 805, 13 272, 12 340 млн м3 газу і вони практично виснажені. В районі є 2 невеликих нафтових родовища: Коханівське й Орховицьке. Однак нафти цих родовищ в’язкі та відносяться до важковидобувних, тому з них видобуто всього 13 і 93 тисяч т нафти відповідно, хоч загальні розвідані запаси згаданих родовищ становлять 2725 і 3070 тисяч т. За останнє десятиліття в районі відкриті понад півтора десятка дуже дрібних родовищ з запасами газу, що не перевищують 1 млрд м3. За всю історію розробки з родовищ району видобуто 0,1 млн т нафти і 196 млрд м3 газу. Їхні розвідані запаси складають ще 0,1 млн т нафти і 119 млрд м3 газу. Основні пласти найбільших родовищ району виснажені і на їхній базі створені підземні сховища газу — Більче-Волицько-Угерське, Угерське, Опарське, Дашавське і Богородчанське, активний об’єм яких становить близько 26 млрд м3 газу.

У районі Платформного автохтону Карпат виявлено тільки одне родовище — Лопушнянське нафтове. Поклади пластові склепінні, вони знаходяться в різних тектонічних блоках, а також літологічно екрановані. З родовища видобуто 0,8 млн т нафти і 0,4 млрд м3 розчиненого газу, залишилося відповідно 0,4 млн т нафти і 2,3 млрд м3 розчиненого газу. Але з районом пов’язуються значні перспективи відкриття нових родовищ. На глибинах понад 6 км сейсморозвідкою виявлені півтора десятка великих структур: Федьковицька, Дихтинецька, Путильська, Яблуницька та ін., сумарні ресурси нафти яких оцінені у 270 млн т.

У межах Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району поширені переважно нафтові та нафтогазоконденсатні родовища. Тут виявлені 37 нафтових, 7 нафтогазоконденсатних, 2 газонафтові та 2 газоконденсатні родовища. Поклади вуглеводнів пластові склепінні, тектонічно екрановані, часто літологічно обмежені. Найбільшим є Битків-Бабченське нафтогазоконденсатне родовище. З нього вже видобуто 11 120 тисяч т нафти з конденсатом і 42 912 млн м3 газу, його запаси вичерпані приблизно наполовину й є перспективи подальшого видобування вуглеводнів. З одного з найдавніших в Україні Бориславського нафтогазоконденсатного родовища (промислову розробку розпочато 1860) видобуто 32 876 тисяч т нафти, воно знаходиться на завершальній стадії розробки. Те ж саме стосується й Долинського нафтогазоконденсатного родовища, з якого видобуто 39 361 тисячу т нафти з конденсатом і 11 250 млн м3 газу. Ступінь виробленості родовища досяг 95 %. Всього з родовищ Бориславсько-Покутського району видобуто 109 млн т нафти з конденсатом і 104,5 млрд м3 газу. В надрах ще залишилося 51 млн т нафти з конденсатом і 40 млрд м3 газу. Перспективи району пов’язують з нижніми ярусами складок, що залягають на глибинах 5,5–6,5 км.

У межах Самбірського перспективного району нині не встановлено промислових скупчень вуглеводнів, зафіксовані лише непромислові припливи газу в деяких свердловинах. У північно-західній частині Самбірського покриву сейсморозвідкою виявлені декілька антиклінальних структур: Грушатицька, Радохинцівська, Борщевицька та ін. У районі прогнозують ресурси у кількості 4,5 млн т нафти і 22,7 млрд м3 газу.

Завантажити статтю