Передкарпатська нафтогазоносна область

ПЕРЕ­ДКАРПА́ТСЬКА НАФТОГАЗОНО́СНА О́БЛАСТЬ — складова частина Карпатської нафтогазоносної провінції Західного нафтогазоносного регіону України. До П. н. о. належать 3 нафтогазоносні ра­йони: Більче-Волицький, Бориславсько-Покутський та Платформного авто­хтону Карпат; а також Самбірський пер­спективний район. Більче-Волицький район і район Платформного авто­хтону Карпат є утворе­н­нями, що сформувалися в осадових басейнах і нікуди не пере­міщувалися, а Бориславсько-Покутський і Самбірський ра­йони є ало­хтон­ними, що виникли внаслідок насуву Карпат на Східноєвропейську платформу з горизонтальним пере­міще­н­ням порід на десятки кілометрів від місця седиментації від­кладів (тектонічні покриви).

Локальні структури Більче-Волицького ра­йону та Платформного авто­хтону Карпат — це великі (5—10 км), пере­важно ізометричні пологі (з амплітудою 20—50 м) антиклінальні складки порівняно простої будови. Пів­ден­но-західні частини деяких з них зрізані стебницьким насувом, яким пере­міщувалися породи з боку Карпат. Геологічний роз­різ Більче-Волицького ра­йону складений від­кладами мезозою та неогену. У мезозойському роз­різі продуктивні товщі пред­ставлені пористо-кавернозно-тріщинуватими вапняками верх­ньої юри та пісковиками нижньої і верх­ньої крейди. У неогенових від­кладах нафтогазоносними є лінзи пісковиків косівської світи баденського ярусу (до 1200 м) і більш витримані піщані пласти дашавської світи сарматського ярусу (до 3500 м), з якими повʼязані більшість родовищ нафти і газу. Продуктивними у роз­різі Платформного авто­хтону Карпат є пласти органоген­но-уламкових вапняків верх­ньої юри, пісковиків верх­ньої крейди та неогену.

Структури Бориславсько-Покутського та Самбірського ра­йонів значно дис­локовані, насунені одна на одну з пів­ден­ного заходу на пів­нічний схід дугоподібними поруше­н­нями, утворюючи декілька ярусів антиклінальних складок. Пів­ден­но-західні крила складок порівняно пологі (10—30 °), а пів­нічно-східні — круті (60—80 °). Подекуди трапляються і пере­вернуті складки. Антикліналі вузькі (1—2 км) і протяжні (8—12 км), їхні шарніри нахилені до пів­ден­ного заходу. Амплітуди антикліналей коливаються в межах від декількох сотень метрів до 1,5 км і більше. Складки роз­биті на окремі блоки значною кількістю поперечних порушень з амплітудами за­звичай 50—200 м, що разом з основними по­здовжніми поруше­н­нями насувного характеру з амплітудами пере­міще­н­ня від 200—300 м до декількох кілометрів є екранами для нафтових і газових скупчень. Антикліналі згруповані у вузькі структурні лінії пів­нічно-західного про­стяга­н­ня. На поверх­ні ширина Бориславсько-Покутської зони змінюється від 500—600 м на пів­нічному заході до 15—18 км на пів­ден­ному сході регіону. На глибині вона більша за рахунок частини, що пере­крита насувом Скибової зони Карпат, і становить від­повід­но 7—17 і 25—27 км. Товщина покриву про­гнозується в межах 6—7 км. Продуктивний роз­різ Бориславсько-Покутського нафтогазоносного ра­йону пред­ставлений від­кладами палеогену і неогену. Палеогенові утворе­н­ня (350—2500 м) мають типову флішеву будову — тонкоритмічне пере­шаровува­н­ня пісковиків, алевролітів, аргілітів, гравелітів та вапняків. Нафтогазоносним пластам пісковиків притаман­на значна літологічна невитриманість. З пісковиками ямненської, манявської, вигодської, бистрицької і менілітової світ повʼязані основні родовища ра­йону. Палеогенові утворе­н­ня пере­криті так званою нижньою моласою неогену (1700—3800 м), складеною пере­важно піщано-глини­стою флішоїдною товщею та глинисто-соленосними від­кладами воротищенської світи. Нижня моласа є регіональною покришкою для вуглеводневих покладів палеогену.

На від­міну від Бориславсько-Покутського ра­йону, Самбірський район складений системою лінійних складок з більш повним роз­витком синклінальних структур і меншою кількістю насувів і поперечних роз­ривів. Його ширина максимальна на пів­нічному заході (25—30 км) і мінімальна на пів­ден­ному сході (1—3 км). Товщина покриву складає від­повід­но 4—5 км і 0,1—1,5 км. Порівняно з бориславсько-покутським роз­різом у ньому від­сутня флішева компонента, а нижня моласа доповнена сіроколірною глинисто-піщаною галицькою світою (до 1500 м). У її складі подекуди роз­крита калуська соленосна товща (до 500 м), а також повніше пред­ставлена верх­ня моласа сумарною товщиною до 500 м. Промислових скупчень вуглеводнів у ра­йоні не виявлено.

Станом на 1 січня 2023 у П. н. о. встановлено 118 родовищ вуглеводнів. У Більче-Волицькому нафтогазоносному ра­йоні від­криті пере­важно газові родовища. Там виявлені 62 газових, 5 газоконденсатних та 2 нафтових родовища, що повʼязані з антиклінальними пастками. За типом поклади пере­важно пластові склепін­ні, часто тектонічно екрановані і літологічно обмежені. Найбільшими газовими родовищами є Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Опарське, Дашавське, з яких видобуто від­повід­но 42 281, 41 464, 30 805, 13 272, 12 340 млн м3 газу і вони практично виснажені. В ра­йоні є 2 невеликих нафтових родовища: Коханівське й Орховицьке. Однак нафти цих родовищ вʼязкі та від­носяться до важковидобувних, тому з них видобуто всього 13 і 93 тисяч т нафти від­повід­но, хоч загальні роз­ві­дані запаси зга­даних родовищ становлять 2725 і 3070 тисяч т. За остан­нє десятилі­т­тя в ра­йоні від­криті понад пів­тора десятка дуже дрібних родовищ з запасами газу, що не пере­вищують 1 млрд м3. За всю історію роз­робки з родовищ ра­йону видобуто 0,1 млн т нафти і 196 млрд м3 газу. Їхні роз­ві­дані запаси складають ще 0,1 млн т нафти і 119 млрд м3 газу. Основні пласти найбільших родовищ ра­йону виснажені і на їхній базі створені під­земні сховища газу — Більче-Волицько-Угерське, Угерське, Опарське, Дашавське і Богородчанське, активний обʼєм яких становить близько 26 млрд м3 газу.

У ра­йоні Платформного авто­хтону Карпат виявлено тільки одне родовище — Лопушнянське нафтове. Поклади пластові склепін­ні, вони знаходяться в різних тектонічних блоках, а також літологічно екрановані. З родовища видобуто 0,8 млн т нафти і 0,4 млрд м3 роз­чиненого газу, залишилося від­повід­но 0,4 млн т нафти і 2,3 млрд м3 роз­чиненого газу. Але з ра­йоном повʼязуються значні пер­спективи від­кри­т­тя нових родовищ. На глибинах понад 6 км сейсморозвідкою виявлені пів­тора десятка великих структур: Федьковицька, Дихтинецька, Путильська, Яблуницька та ін., сумарні ресурси нафти яких оцінені у 270 млн т.

У межах Бориславсько-Покутського нафтогазоносного ра­йону поширені пере­важно нафтові та нафтогазоконденсатні родовища. Тут виявлені 37 нафтових, 7 нафтогазоконденсатних, 2 газонафтові та 2 газоконденсатні родовища. Поклади вуглеводнів пластові склепін­ні, тектонічно екрановані, часто літологічно обмежені. Найбільшим є Битків-Бабченське нафтогазоконденсатне родовище. З нього вже видобуто 11 120 тисяч т нафти з конденсатом і 42 912 млн м3 газу, його запаси вичерпані при­близно наполовину й є пер­спективи подальшого видобува­н­ня вуглеводнів. З одного з найдавніших в Україні Бориславського нафтогазоконденсатного родовища (промислову роз­робку роз­почато 1860) видобуто 32 876 тисяч т нафти, воно знаходиться на завершальній стадії роз­робки. Те ж саме стосується й Долинського нафтогазоконденсатного родовища, з якого видобуто 39 361 тисячу т нафти з конденсатом і 11 250 млн м3 газу. Ступінь виробленості родовища досяг 95 %. Всього з родовищ Бориславсько-Покутського ра­йону видобуто 109 млн т нафти з конденсатом і 104,5 млрд м3 газу. В надрах ще залишилося 51 млн т нафти з конденсатом і 40 млрд м3 газу. Пер­спективи ра­йону повʼязують з нижніми ярусами складок, що залягають на глибинах 5,5—6,5 км.

У межах Самбірського пер­спективного ра­йону нині не встановлено промислових скупчень вуглеводнів, зафіксовані лише не­промислові припливи газу в деяких свердловинах. У пів­нічно-західній частині Самбірського покриву сейсморозвідкою виявлені декілька антиклінальних структур: Грушатицька, Радохинцівська, Борщевицька та ін. У ра­йоні про­гнозують ресурси у кількості 4,5 млн т нафти і 22,7 млрд м3 газу.