Петрашевич Никифор

ПЕТРАШЕ́ВИЧ Никифор (07. 03. 1915, с. Чукалівці, нині Пряшівського краю, Словаччина — 16. 07. 2013, м. Сіксо, Угорщина) — історик Церкви, музикознавець. Закінчив гімназію в м. Еґер (Угорщина, 1932), богословський факультет Будапештського університету (1939), Ужгородську богословську академію, де 1941 був рукопокладений на священника. 1942 отримав диплом хормейстера у Будапешті. 1941–44 — диригент хору кафедрального собору в Ужгороді, де працював також над упорядкуванням музичного архіву К. Матезонського. 1945 викладав музику в жіночому ліцеї в Угорщині, 1946 повернувся на Пряшівщину. До 1976 душпастирював. У 1958–60 був репресований. Досліджував церковну музичну хорову культуру східного обряду та етнографію карпатських русинів від 8-го до 20 ст. Автор праць «Хорова культура, східна. Карпатська зона (ХІ–ХХ ст.)», «Історія візантійського літургічного співу (VIII–XIX ст.)», «Забуті літургічні пісні візантійські (XI–XVII ст.)», «Напіви псалмів карпатсько-піддуклянської області (ХІ–ХІХ)», «Мелодії наших тропарів, кондаків (ХІ–ХІХ)», «Композитори хорових пісень Середньої та Східної Європи (XVIII–XIX)», «Вплив поганства, жидівства, протестантизму на східний фольклор», «Музика бізантіно-славіка» та ін. Склав музичну бібліографію східного обряду, церковно-музичний «Лексикон». У співпраці з С. Папом уклав 3 томи «Хорових композицій Мукачівської і Пряшівської єпархії». Записав з мелодіями бл. 150 церковних пісень, деякі у кількох варіантах. Склав і на грамплатівку наспівав «Ірмологіон» (1970). Значна кількість праць — у рукописах.

Завантажити статтю