Площанський Михайло Васильович
Визначення і загальна характеристика
ПЛОЩА́НСЬКИЙ Михайло Васильович (04. 02. 1948, смт Рожнятів Станіславської обл., нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 02. 09. 2022, Вінниця) — кераміст, художник декоративно-прикладного мистецтва, скульптор-монументаліст. Член НСХУ (1977), Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих (2006). У 1950 родину П. за співпрацю з ОУН репресовано й вислано в Сибір; 1958 вона повернулася в рідне селище. Закінчив Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва (1975; викладачі Д. Крвавич, І. Якунін, В. Борисенко, О. Пилєв, В. Овсійчук, В. Максименко, З. Флінта). 1975–2002 — художник-монументаліст у Вінницьких художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України. Від 2002 — на творчій роботі. Спочатку працював з малими формами в техніках шамоту й теракоти, згодом перейшов до монументально-станкової скульптури, створюючи портрети видатних діячів України. 1992–97 здійснив реконструкцію-реставрацію орнаментально-геральдичних елементів декору для інтер’єру та екстер’єру римо-католицького храму Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії монастиря босих кармелітів у м. Бердичів Житомирської обл. Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставок від 1976. Персональна — у смт Рожнятів (2014). Деякі роботи зберігаються в зібранні Міністерства культури та інформаційної політики України (Київ), Херсонському художньому музеї, Рожнятівській публічній бібліотеці, Музеї Центру культурології і виховання студентів Вінницького технічного університету. Тв.: живопис, графіка — «Оголена» (1974), «Автопортрет», «Юний велосипедист» (обидва — 1976), «Автопортрет з натурницею» (1978), ліногравюра «Героям УПА присвячую» (1990); кераміка — «Лісоруби», «Будинок здають» (обидва — 1975), «Грає “Динамо” (Київ)», «Штукатури» (обидва — 1977), «Провинився», «Перетягують канат» (обидва — 1978), «Спека» (1985); монументальна скульптура — погруддя М. Пирогова в смт Літин (нині Вінницького р-ну, 1989), «Матір скорботна» в с. Обухів (нині Могилів-Подільського р-ну, 1999), пам’ятник М. Грушевському (2001), меморіальні дошки Ю. Делімарському (2005), М. Грушевському (2007; усі — у м. Бар, нині Жмеринського р-ну; усі — Вінницька обл.), Д. Марковичу (2009, Вінниця), скульптурний портрет М. Грушевського у смт Рожнятів (2014).