Пряшів

ПРЯ́ШІВ (Prešov) — місто, адміністративний центр Пряшівського краю Словач­чини. Знаходиться на р. Ториса, є центром української етно­графічної території Пряшівщина. Площа 70,43 км2. Населе­н­ня 82 927 осіб (2022), зокрема словаки — 93,67 %, роми — 1,43 %, русини — 1,20 %, українці — 1,12 %. П. заснований у 12 ст., перша писемна згадка датована 1247. На території сучасного міста від­крито поселе­н­ня римського періоду та часів пере­селе­н­ня народів (2—3 і 4—5 ст. н. е.). 1299 отримало міські права, 1374 угорський король Людовик, якому належав П., надав йому статус «вільного королівського міста». Від середніх віків П. був важливим транзитним торговим осередком між Угорщиною та Галичиною. 1429 від­крито першу міську школу, що згодом стала гімназією. 1465 у місті працювали 124 майстри різних ремесел. Тоді ж засновано вищий тип школи — Колегіум. 1518 — перша згадка про театральне життя. У 1830—40-х pp. швидко роз­вивалося мануфактурне виробництво, 1871 прокладено залізницю. 1491 мешкало 3300 жителів, 1828 — 8187, 1921 — 17 577 (серед них 1576 — греко-католики), 1948 — 20 329, 1970 — 44 922, 1991 — 87 788 (зокрема 1195 українців). На­прикінці 19 — на початку 20 ст. школи і культурне життя за­знали значної мадяризації. Із роз­падом Австро-Угорської імперії 1918 П. став важливим адміністративним, господарським і культурним осередком Східної Словач­чини. Після 1945 побудовані під­приємства харчової, будівельної, полі­графічної та інших галузей промисловості. Від 1820-х pp. місто є центром громадсько-культурного та церковного життя русинів-українців. Тут засновано греко-католицьку єпархію (1816), «Литературное заведение Пряшевское» (1850—53), «Об-во І. Хрестителя» (1862), греко-католицьку духовну семінарію (1880), учительську семінарію (1895). Із утворе­н­ням Чехо-Словач­чини виникли громадсько-політичні та культурно-освітні організації: Руська народна рада (1918), Рус­ский народный совет (1919), Ліга русинів (1919—21), «Союз руських жінок» (1922), «Об-во ім. О. Духновича» (1923), Руський народний дім (1925), осередок товариства «Просвіта» (1930) та ін. Окремі політичні партії та культурно-освітні організації видавали свою пресу: «Церковь и школа» (від 1919), «Рус­ское слово», «Народная газета» (обидві — від 1924), «Рус­ская школа» (від 1926) та ін. Макаронічне напів­мертве «язичіє» та москвофільська орієнтація більшості організацій і їхніх друкованих ви­дань гальмували роз­виток народної культури, освіти, літератури. Після 1945 у П. засновані нові організації та установи: Українська народна рада Пряшівщини (1945—51), Союз молоді Карпат (1945—49), Український національний театр (1945; від 1991 — Театр ім. О. Духновича), Православна єпархія (1950), Культурний союз українських трудящих (1951—90), Під­дуклянський український народний ансамбль (1956—91); газети і журнали: «Пряшевщина» (1945—51), «Колокольчик-Дзвіночок» (1947—50), «Нове життя», «Дружно вперед» (обидва — 1951), «Дукля» (1953). У 1948 із Братислави до П. пере­несено Українську студію Чехословацького радіо (від 1993 — Русько-українська редакція Національно-етнічних пере­дач Словацького радіо), 1952 при Словацькій спілці письмен­ників засновано українську філію (від 1992 — Українських письмен­ників Словач­чини Спілка). Від­крито дві кафедри української мови та літератури: при Вищій педагогічній школі — 1953, при педагогічному факультеті — 1965 (у 1981 обʼ­єд­нані, див. Пряшівського університету кафедра української мови і літератури). Для ви­да­н­ня художньої, наукової, педагогічної літератури 1960 створено Від­діл української літератури Словацького педагогічного видавництва. При Методичному центрі діє кабінет української мови (від 1955), при Дослідному ін­ституті педагогіки — український від­діл (від 1958). У 1990 заснована «Русинська оброда», що видає г. «Народны новинкы» та ж. «Русин», від­новлено Товариство ім. О. Духновича, що видає г. «Голос Карпат» (від 1992). Створено Асоціацію україністів Словач­чини (1990). Працює українська основна школа та гімназія. У словацьких середніх і вищих школах П. здобуває освіту значна кількість української молоді з міст і сіл Пряшівщини.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю