Панченко Михайло Юрійович

ПА́НЧЕНКО Михайло Юрі­йович (1888, Полтава — 19. 10. 1938, м. Уральськ, Казах­стан) — громадсько-політичний діяч, письмен­ник, критик. На­вчався в 1-й Полтавській гімназії, звідки із 7-го класу був від­рахований за участь у народницькому гуртку. Завершив середню освіту в м. Бєлгород (Росія). Студіював один рік на історико-філологічному факультеті Харківського, а потім — Московського університету, де вступив до партії есерів. 1917 повернувся в Україну й у червні був обраний до президії Всеукраїнської ради військових депутатів і до УЦР. Згодом — на партійній роботі в Харкові: на поч. 1918 — голова губернського комітету УПСР, член ревкому, голова виконкому губради селянських депутатів. Під час роз­колу УПСР (травень 1918) уві­йшов до УПСР (боротьбистів) і до ЦК. Учасник антигеть­манського під­пі­л­ля. Після поверне­н­ня більшовиків 1919 — губкомісар освіти Полтавщини, член ВУЦВК, за­ступник наркома внутрішніх справ, у травні—червні — нарком освіти УСРР. 1920 ві­ді­йшов від партійної діяльності, мотивуючи це хворобою. 1925—29 — завідувач сектору під­ручників Державного видавництва УСРР, 1929—33 — завідувач музейного сектору Ін­ституту Т. Шевченка Наркомосу УСРР у Харкові. Заарештований 15 грудня 1933 за звинуваче­н­ням у приналежності до «Української військової організації», висланий на 5 р. до м. Уральськ. Там у червні 1938 по­вторно заарештований як «учасник антирадянської української націоналістичної організації» і згодом роз­стріляний. Реабілітований 1964. Один з організаторів та керівників асоціацій драматургів, сценаристів, кінемато­графістів УСРР. Автор кіносценаріїв «Тарас Шевченко» (1925), «Малий Тарас», «Життя Тараса Шевченка» (обидва — 1926), історичної пʼєси на 5 дій «Коліївщина: (Пов­ста­н­ня Максима Залізняка)» (Х., 1927) тощо, а також низки науково-популярних публікацій, написаних в офіційному ідеологічному дусі. Під­давав критиці О. Довженка, М. Куліша та ін. українських митців і діячів за націоналізм.

Завантажити статтю