Пора-Леонович Варвара Олександрівна

ПОРА́-ЛЕОНО́ВИЧ Варвара Олександрівна (04(16). 12. 1885, Кишинів — 29. 01. 1943, Одеса) — історик, археолог. Закінчила 1-у жіночу гімназію у Кишиневі (1899), прослухала уроки у додатково-педагогічному класі гімназії й отримала фах домашньої наставниці з російської мови. 1920 вступила на ідейно-літературне відділення Одеського соціально-гуманітарного інституту, після реорганізації якого 1921 переведена до Одеського ІНО, де навчалася на 2-х відділеннях факультету професійної освіти: археологічному та мови і літератури. Перше закінчила 1924 (дипломна робота — «Екскурсійний метод у викладанні археології»), друге — 1926. Була практиканткою Одеського історико-археологічного музею та членом археологічної секції Одеської комісії краєзнавства при ВУАН, від 1926 — аспіранткою науково-дослідної кафедри при Одеському історико-археологічному музеї. Під керівництвом М. Болтенка брала участь у мандрівці-розвідці до Лузанівки (нині мікрорайон Одеси), склала додатковий каталог карт і креслень; зробила опис 2-х печенізьких поховань, розкопаних під керівництвом Є. Трифільєва поблизу цвинтаря с. Усатове (нині Одеського р-ну Одеської обл.). Також була секретарем секції суспільствознавства окружного методичного комітету при губернському відділі народної освіти. 1928 важко захворіла, через що припинила наукову роботу. Під час перевірки науково-дослідних установ Одеси 1930 її виключено із складу аспірантів кафедри археології за невиконання плану та відрив від наукової праці, закінчила аспірантуру 1931. Відтоді очолювала Державний заповідник «Ольвія» поблизу с. Парутине (нині Миколаївського р-ну Миколаївської обл.), проживаючи в Одесі. 1938 комісія перевірила діяльність наукової роботи в заповіднику і визнала її незадовільною, П.-Л. пояснювала це недостатнім фінансуванням. Її звільнено з роботи, заповідник передано АН УРСР, його фінансування значно збільшено.

Завантажити статтю