Пора-Леонович Варвара Олександрівна

ПОРА́-ЛЕОНО́ВИЧ Варвара Олександрівна (04(16). 12. 1885, Кишинів — 29. 01. 1943, Одеса) — історик, археолог. Закінчила 1-у жіночу гімназію у Кишиневі (1899), прослухала уроки у додатково-педагогічному класі гімназії й отримала фах домашньої на­ставниці з російської мови. 1920 вступила на ідейно-літературне від­діле­н­ня Одеського соціально-гуманітарного ін­ституту, після реорганізації якого 1921 пере­ведена до Одеського ІНО, де на­вчалася на 2-х від­діле­н­нях факультету професійної освіти: археологічному та мови і літератури. Перше закінчила 1924 (дипломна робота — «Екс­курсійний метод у викла­дан­ні археології»), друге — 1926. Була практиканткою Одеського історико-археологічного музею та членом археологічної секції Одеської комісії крає­знавства при ВУАН, від 1926 — аспіранткою науково-дослідної кафедри при Одеському історико-археологічному музеї. Під керівництвом М. Болтенка брала участь у мандрівці-роз­відці до Лузанівки (нині мікрора­йон Одеси), склала додатковий каталог карт і креслень; зробила опис 2-х печенізьких поховань, роз­копаних під керівництвом Є. Трифільєва по­близу цвинтаря с. Усатове (нині Одеського р-ну Одеської обл.). Також була секретарем секції су­спільство­знавства окружного методичного комітету при губернському від­ділі народної освіти. 1928 важко захворіла, через що припинила наукову роботу. Під час пере­вірки науково-дослідних установ Одеси 1930 її виключено із складу аспірантів кафедри археології за невикона­н­ня плану та від­рив від наукової праці, закінчила аспірантуру 1931. Від­тоді очолювала Державний заповід­ник «Ольвія» по­близу с. Парутине (нині Миколаївського р-ну Миколаївської обл.), проживаючи в Одесі. 1938 комісія пере­вірила діяльність наукової роботи в заповід­нику і ви­знала її незадовільною, П.-Л. пояснювала це недо­статнім фінансува­н­ням. Її звільнено з роботи, заповід­ник пере­дано АН УРСР, його фінансува­н­ня значно збільшено.