ПРИ́­ЙМА Остап Іванович (1886, с. Селиська, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 16. 04. 1937, Львів) — лікар, громадський діяч. Чоловік І. Прийми, батько Р. Прийми-Богачевської. Закінчив Академічну гімназію у Львові (1904), на­вчався у Львівському університеті. 1912 здобув докторат із медицини у Відні, де й роз­почав лікарську практику. Під час 1-ї світової війни служив офіцером-лікарем в австро-угорській армії на фронті. У період ЗУНР — організатор і начальник (комен­дант) центрального військового шпиталю у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), референт санітарно-медичної служби в Державному секретаріаті військових справ; мав військове зва­н­ня сотника-лікаря. Від 1919 очолював також від­діл Українського (Київського) Червоного Хреста у Західній обл. УНР. Після від­ступу під­роз­ділів УГА на­прикінці травня 1919 залишився у Станіславі з пораненими і хворими вояками. Від осені 1919 за­ймався лікарською практикою на Львівщині, від 1924 — у м. Пере­мишль (Польща), від 1928 — у Львові. Член Українського лікарського товариства (від 1912), брав активну участь у громадському житті.