Попов Леон Христофорович
ПОПО́В Леон Христофорович (04(16). 09. 1881, м. Аккерман Бессарабської губ., нині Білгород-Дністровський Одеської обл. — 15. 12. 1919, м. Ішим, нині Тюменської обл., РФ) — лікар, революційний діяч. Навчався на фізико-математичному (від 1901), закінчив медичний (1910) факультет Новоросійського університету в Одесі. Під час навчання очолював більшовицький гурток, був відрахований за участь у студентських заворушеннях. Працював лікарем в Аккермані, м-ку Татарбунари (нині місто Білгород-Дністровського р-ну), у селах Херсонської губ. Від 1914 — військовий лікар у лазаретах та загонах Товариства Червоного хреста. Перший керівник радянського Товариства Червоного хреста. Від 1918 — член, згодом — голова Комітету з реорганізації Червоного хреста. Очолював установи товариства у Москві та окрузі, брав участь у розробленні статуту. Засновник газети «Известия Красного креста Западного фронта» (1917), співзасновник та перший головний редактор газети «Известия ЦК РОКК» (1918). Керівник більшовицької організації Західного фронту (1915–17). Автор пропозицій щодо боротьби із висипним тифом, зокрема організувати епідеміологічні загони та продовольчі пункти. 1919 брав участь у ліквідації епідемії на Східному фронті. Був комісаром епідеміологічного загону, загинув під час виконання службових обов’язків. Ім’ям вченого названі вулиці у Білгороді-Дністровському та Татарбунарах; у Білгороді-Дністровському відкрито музей та меморіальну дошку; в Одесі встановлено пам’ятник.
Рекомендована література
- Базанов В. А. Л. Х. Попов (1881–1919). Москва, 1983;
- Медицина в Україні: Біобібліогр. слов. Вип. 2. Друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст. К., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
