Пиоро Леонард Станіславович

Визначення і загальна характеристика

ПИО́РО Леонард Станіславович (25. 06. 1925, м. Бєлорєцьк, Башкирія, РФ — 20. 11. 2015, м. Ошава, провінція Онтаріо, Канада) — фахівець у галузі металургії. Батько І. Пиоро. Доктор технічних наук (1971). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1949). Від­тоді працював в Ін­ституті чорної металургії АН УРСР; 1950—90 — в Ін­ституті газу АН УРСР (обидва — Київ): 1963—66 — в. о. від­ділу промислової теплотехніки, 1972—86 — завідувач від­ділу плавильних процесів, 1986—90 — головний науковий спів­робітник. Від­тоді мешкав у Канаді. Наукові дослідже­н­ня: роз­робле­н­ня раціональних методів спалюва­н­ня газу в скловарних печах, зануреного спалюва­н­ня газу в роз­плавах, теплооб­мін­них апаратів з рухомою насадкою та з двохфазними сифонами. За­пропонував технологію одержа­н­ня знефторених фосфатів, придатних для викори­ста­н­ня як довгодіючих добрив і кормових домішок, та плавильний конвертор для реалізації цієї технології, високотемпературний повітрона­грівач з рухомою насадкою та котел-утилізатор з викори­ста­н­ням термосифонів.

Пр.: Об интенсификации тепловой работы стекловарен­ных печей // Стекло и керамика. 1966. № 7 (спів­авт.); Конверторная варка силикатных материалов // Строительные материалы. 1966. № 8 (спів­авт.); О воспламенении горючей смеси в ра­сплаве // Теория и практика сжигания газа. Ленин­град, 1975 (спів­авт.); Экономия топлива в производстве стекла. К., 1981; Эф­фективные теплооб­мен­ники с двухфазными термосифонами. К., 1991.

Б. К. Ільєнко

Завантажити статтю