Південний фронт
ПІВДЕ́ННИЙ ФРОНТ — оперативно-стратегічне об’єднання радянських військ. Створений 11 вересня 1918 для охорони демаркаційної лінії між Українською Державою та РСФРР 1918, боротьби з Донською армією генерала від кавалерії П. Краснова і Добровольчою армією генерал-лейтенанта А. Денікіна. Штаб фронту перебував у м. Козлов (нині Мічурінськ), Орел, Тула, Сергієвськ (нині Плавськ), Серпухов (усі — РФ). З початку 1919 війська П. ф. вели бої на території України з білогвардійцями та Армією УНР, під тиском денікінців відійшли з України. У результаті контрнаступу П. ф. (жовтень 1919 — 1920) на більшій частині України встановлено радянську владу. 10 січня 1920 реорганізований у Південно-Західний фронт. Командувачі: П. Ситін (вересень–листопад 1918), П. Славен (листопад 1918 — січень 1919), В. Гіттіс (січень–липень 1919), В. Єгор’єв (липень–жовтень 1919), О. Єгоров (жовтень 1919 — січень 1920). Вдруге створений у вересні 1920 на основі частини Південно-Західного фронту із завданням розгромити Руську армію генерал-лейтенанта П. Врангеля і зайняти Крим. Штаб фронту перебував у Харкові. Командувач — М. Фрунзе. До складу фронту в різні часи входили 4-а, 6-а, 13-а армії, Перша і Друга Кінні армії. У жовтні–листопаді 1920 війська фронту завдали поразки Руській армії у Північній Таврії. На початку листопада 1920 у ході Перекопсько-Чонгарської наступальної операції вони зайняли Крим. Розформований у грудні 1920 у зв’язку із припиненням бойових дій проти врангелівців. Втретє створений у червні 1941 (див. Четвертий Український фронт).
Рекомендована література
- Супруненко Н. И. Очерки истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине (1918–1920). Москва, 1966.
Завантажити статтю
