Павлюк Антін Пилипович

ПАВЛЮ́К Антін Пилипович (псевдонім — А. Явір; 06. 02. 1902, х. Ліски Острозького пов. Волинської губ., нині с. Рясники Гощанського р-ну Рівненської обл. — 1937, м. Семипалатинськ, Казах­стан) — письмен­ник, критик, пере­кладач. Закінчив чоловічу гімназію в Острозі, Карлів університет у Празі. Учасник Визвольних змагань 1917—21, був поручником 4-го полку Січових стрільців (командир Є. Коновалець). Брав участь у 2-му Зимовому поході 1921. Після закінче­н­ня воєн­них дій повернувся до Острога, був заарештований. Пере­бував у польській вʼязниці, потім — у таборах для інтернованих. Після звільне­н­ня пере­їхав до Львова. Від 1922 — у Празі, редагував альманах «Стерні», що видавала Українська академічна громада. 1932 повернувся в УСРР, знову був заарештований, засуджений та висланий до Семипалатинська. Працював лаборантом санітарної лабораторії. На під­ставі таємного наказу 27 серпня 1937 як «антирадянський елемент» заарештований, 7 грудня цього ж року засуджений до 10-ти р. виправно-трудових таборів, у яких і загинув. Реабілітований 1958 за від­сутністю складу злочину. Дебютував добіркою віршів у гімназійному журналі «Юність». Член літературних організацій «Музагет» (1919), «Митуса» (1921—22), «Західна Україна» (1927—33). Засновник літературної групи «Жовтневе коло» (1925). Публікував вірші у львівських журналах «Наш світ», «Наша бесіда», буковинському часописі «Промінь», багатьох ви­да­н­нях УСРР («ВАПЛІТЕ», «Нова ґенерація», «Всесвіт», «Зна­н­ня», «Червоний шлях», «Життя й революція», «Зоря», «Західня Україна», «Плужанин», «Молодняк») та на еміграції («По­ступ», «Веселка», «Шлях»). Характерною є його ста­т­тя «Нова українська поезія» (інформаційно-критичний нарис, виголошений на засі­дан­ні гуртка «Стерні» в Празі) у часописі «Стерні», де він подав глибокий і всебічний аналіз творчості таких авторів, як П. Тичина, Я. Савченко, О. Слісаренко, Д. Загул, М. Івченко, Галина Журба, К. Поліщук, М. Вороний, М. Рильський, М. Семенко, В. Чумак, Г. Михайличенко, М. Любченко, В. Сосюра, Г. Шкурупій. У ній П. роз­глянув вплив модернізму, який ре­презентував журнал «Митуса», на творчість літераторів Галичини. Пере­кладав українською мовою твори К. Пшерви-Тетмаєра, Ґ. Апол­лінера, Я. Сайферта, Ї. Волькера, В. Незвала, В. Ванчури, російською — твори українських авторів. В Острозі його іменем на­звано вулицю, на будівлі школи у рідному селі встановлено меморіальну дошку Антіну й Тарасові П. (2022).

Завантажити статтю