Павлюк Антін Пилипович

ПАВЛЮ́К Антін Пилипович (псевдонім — А. Явір; 06. 02. 1902, х. Ліски Острозького пов. Волинської губ., нині с. Рясники Гощанського р-ну Рівненської обл. — 1937, м. Семипалатинськ, Казахстан) — письменник, критик, перекладач. Закінчив чоловічу гімназію в Острозі, Карлів університет у Празі. Учасник Визвольних змагань 1917–21, був поручником 4-го полку Січових стрільців (командир Є. Коновалець). Брав участь у 2-му Зимовому поході 1921. Після закінчення воєнних дій повернувся до Острога, був заарештований. Перебував у польській в’язниці, потім — у таборах для інтернованих. Після звільнення переїхав до Львова. Від 1922 — у Празі, редагував альманах «Стерні», що видавала Українська академічна громада. 1932 повернувся в УСРР, знову був заарештований, засуджений та висланий до Семипалатинська. Працював лаборантом санітарної лабораторії. На підставі таємного наказу 27 серпня 1937 як «антирадянський елемент» заарештований, 7 грудня цього ж року засуджений до 10-ти р. виправно-трудових таборів, у яких і загинув. Реабілітований 1958 за відсутністю складу злочину. Дебютував добіркою віршів у гімназійному журналі «Юність». Член літературних організацій «Музагет» (1919), «Митуса» (1921–22), «Західна Україна» (1927–33). Засновник літературної групи «Жовтневе коло» (1925). Публікував вірші у львівських журналах «Наш світ», «Наша бесіда», буковинському часописі «Промінь», багатьох виданнях УСРР («ВАПЛІТЕ», «Нова ґенерація», «Всесвіт», «Знання», «Червоний шлях», «Життя й революція», «Зоря», «Західня Україна», «Плужанин», «Молодняк») та на еміграції («Поступ», «Веселка», «Шлях»). Характерною є його стаття «Нова українська поезія» (інформаційно-критичний нарис, виголошений на засіданні гуртка «Стерні» в Празі) у часописі «Стерні», де він подав глибокий і всебічний аналіз творчості таких авторів, як П. Тичина, Я. Савченко, О. Слісаренко, Д. Загул, М. Івченко, Галина Журба, К. Поліщук, М. Вороний, М. Рильський, М. Семенко, В. Чумак, Г. Михайличенко, М. Любченко, В. Сосюра, Г. Шкурупій. У ній П. розглянув вплив модернізму, який репрезентував журнал «Митуса», на творчість літераторів Галичини. Перекладав українською мовою твори К. Пшерви-Тетмаєра, Ґ. Аполлінера, Я. Сайферта, Ї. Волькера, В. Незвала, В. Ванчури, російською — твори українських авторів. В Острозі його іменем названо вулицю, на будівлі школи у рідному селі встановлено меморіальну дошку Антіну й Тарасові П. (2022).

Рекомендована література

1. Коструба Т. [Рецензія] // Дзвони. 1931. № 4/5;
   Google Scholar Internet
2. Павлюк І. Третій від Сонця // Дзвін. 1997. № 11/12.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю