Петрургія

ПЕТРУРГІ́Я  — виробництво литих неметалевих матеріалів з розплавлених гірських порід, шлаків та інших промислових відходів. Див. також Вогнетривких матеріалів промисловість, Ливарне виробництво, Лиття, Петрургічна сировина. Процес виготовлення петрургічних литих виробів можна поділити на 3 етапи. Під час першого здійснюють підготовку шихти, її плавлення, виготовлення форм. Другий етап — формування виливків із рідкого розплаву. Третій — їхнє термічне оброблення (кристалізація та відпал). Розплавоприготування виконують при температурі 1450–1550 °С у печах безперервної та періодичної дії, опалюваних газоподібним або рідким паливом, а також в електродугових печах при 1500–1600 °С. Вироби простої конфігурації отримують литтям розплаву в металеві або графітові форми, фасонні виливки формують в пісочно-глинистих, керамічних, оболонкових або комбінованих формах. Труби виготовляють методом відцентрового лиття, діаметром понад 1000 мм — статичним способом. Процес кристалізації розплаву переважно починається в ливарній формі при формуванні виливка та завершується в термічній печі при витримці виробів у заданому температурному інтервалі. Потім проводять відпалювання — повільне охолодження виливків. Для виготовлення виробів із шлакових розплавів використовують різноманітні технологічні способи. Виливку великорозмірних деталей (бордюрного каміння та бруківки) здійснюють полігонним — басейновим («ямним») способом. Використовують спосіб лиття з наповнювачем. Для цього перед заливанням форми шлаком її заповнюють шлаковою крихтою (до 60 % за масою), а потім заливають розплав. За наявності заповнювача він швидше охолоджується та кристалізується. При цьому знижується відсоток усадження. Залишкові напруги незначні й у виливках не утворюються тріщини. Плити та фасонні вироби виготовляють литтям розплаву в разові пісочно-глинисті або металеві форми з подальшим вилученням їх із форм та термообробленням у кристалізаційно-відпалювальних печах. Освоєно виробництво труб, колін, циклонів, гідроциклонів відцентровим способом і наморожуванням. Під час виготовлення плавленолитих вогнетривів використовують також способи приготування шихти та ливарних форм, плавлення матеріалів, заповнення форм розплавом, відпалювання та механічне оброблення виробів. Існують технології, що спричиняють зниження відсотку усадження, наприклад, заливання ливарної форми здійснюють тонким струменем, тим самим сприяючи охолодженню розплаву та забезпечуючи його підживлення при затвердінні виливки. Порошкоподібні матеріали дозують і змішують до однорідності, шихту плавлять в електродугових печах при 1800–2500 °С. Іноді застосовують плазмові та індукційні печі. Використовують різні способи перемішування розплаву. Особливу увагу приділяють плавленню в окисному режимі. Температура заливання розплаву визначається обраним складом та варіюється від 1770 до 2100 °С. Застосовують піщані (на зв’язці), графітові та металеві форми. При використанні графітових і металевих форм відразу після заливання форму розбирають, а виливок поміщають в теплоізолюючий матеріал для вирівнювання температурного градієнта. У разі застосування піщаних форм, перед заливанням їх встановлюють в термоящики з діатомітовим засипанням і вироби охолоджують без розбирання форм. Відпалювання триває від 4-х до 20-ти діб. З оксидних розплавів відливають великогабаритні футерувальні елементи та блоки.

Завантажити статтю