Петрургія

ПЕТРУРГІ́Я — виробництво литих неметалевих матеріалів з роз­плавлених гірських порід, шлаків та інших промислових від­ходів. Див. також Вогнетривких матеріалів промисловість, Ливарне виробництво, Лиття, Петрургічна сировина. Процес виготовле­н­ня петрургічних литих виробів можна поділити на 3 етапи. Під час першого здійснюють під­готовку шихти, її плавле­н­ня, виготовле­н­ня форм. Другий етап — формува­н­ня виливків із рідкого роз­плаву. Третій — їхнє термічне обробле­н­ня (кри­сталізація та від­пал). Роз­плаво­приготува­н­ня виконують при температурі 1450—1550 °С у печах без­перервної та періодичної дії, опалюваних газоподібним або рідким паливом, а також в електродугових печах при 1500—1600 °С. Вироби простої конфігурації отримують ли­т­тям роз­плаву в металеві або графітові форми, фасон­ні виливки формують в пісочно-глинистих, керамічних, оболонкових або комбінованих формах. Труби виготовляють методом від­центрового лиття, діаметром понад 1000 мм — статичним способом. Процес кри­сталізації роз­плаву пере­важно починається в ливарній формі при формуван­ні виливка та завершується в термічній печі при витримці виробів у за­даному температурному інтервалі. Потім проводять від­палюва­н­ня — повільне охолодже­н­ня виливків. Для виготовле­н­ня виробів із шлакових роз­плавів використовують різноманітні технологічні способи. Виливку великорозмірних деталей (бордюрного камі­н­ня та бруківки) здійснюють полігон­ним — басейновим («ямним») способом. Використовують спосіб лиття з наповнювачем. Для цього перед залива­н­ням форми шлаком її заповнюють шлаковою кри­хтою (до 60 % за масою), а потім заливають роз­плав. За наявності заповнювача він швидше охолоджується та кри­сталізується. При цьому знижується від­соток усадже­н­ня. Залишкові напруги не­значні й у виливках не утворюються тріщини. Плити та фасон­ні вироби виготовляють ли­т­тям роз­плаву в разові пісочно-глинисті або металеві форми з подальшим вилуче­н­ням їх із форм та термооб­робле­н­ням у кри­сталізаційно-від­палювальних печах. Освоєно виробництво труб, колін, циклонів, гідроциклонів від­центровим способом і наморожува­н­ням. Під час виготовле­н­ня плавленолитих вогнетривів використовують також способи приготува­н­ня шихти та ливарних форм, плавле­н­ня матеріалів, заповне­н­ня форм роз­плавом, від­палюва­н­ня та механічне обробле­н­ня виробів. Існують технології, що спричиняють зниже­н­ня від­сотку усадже­н­ня, на­приклад, залива­н­ня ливарної форми здійснюють тонким струменем, тим самим сприяючи охолоджен­ню роз­плаву та забезпечуючи його підживле­н­ня при затвердін­ні виливки. Порошкоподібні матеріали дозують і змішують до однорідності, шихту плавлять в електродугових печах при 1800—2500 °С. Іноді за­стосовують плазмові та індукційні печі. Використовують різні способи пере­мішува­н­ня роз­плаву. Особливу увагу приділяють плавлен­ню в окисному режимі. Температура залива­н­ня роз­плаву ви­значається обраним складом та варіюється від 1770 до 2100 °С. За­стосовують піщані (на звʼязці), графітові та металеві форми. При викори­стан­ні графітових і металевих форм від­разу після залива­н­ня форму роз­бирають, а виливок поміщають в теплоізолюючий матеріал для вирівнюва­н­ня температурного градієнта. У разі за­стосува­н­ня піщаних форм, перед залива­н­ням їх встановлюють в термоящики з діатомітовим засипа­н­ням і вироби охолоджують без роз­бира­н­ня форм. Від­палюва­н­ня триває від 4-х до 20-ти діб. З оксидних роз­плавів від­ливають великогабаритні футерувальні елементи та блоки.

Завантажити статтю